Автор: Selena

У їхній хаті, де завжди смачно пахло шкварчанням свіжосмажених котлеток або сала, духмяною скоринкою хліба та трохи – сушеними травами, що їх Любов Миколаївна збирала влітку, точилася одна-єдина,

— Я на власні вуха чула: Стас у мене саме був, подзвонив її старший, грошей попросив переказати. Стас відмовив, а потім подзвонила Люба з претензіями: чому він йому

— От скажи мені, є тут глузд чи немає? Я дала синові пʼять тисяч доларів! Плюс, звичайно, розраховувала, що й свати щось дадуть, і самі назбирали вже, усе

— Ба-а-а, а мамка скоро приїде? Коля поїв смаженої картоплі, молоком запив, а ще баба йому білий хліб маслом і варенням помастила, сказала, що це тістечко. Колька так

Батьки з дівчинкою років дванадцяти вийшли з під’їзду елітної дев’ятиповерхівки й попрямували до свого «Лексуса». Побачивши хлопчину, що стояв біля під’їзду, дівчинка усміхнулася, але тут же пролунав грубий

— Тату, там хтось скиглить і плаче. Я в щілину, як змогла, подивилася. Мені здається, що там собака покинута. — Де? – Кирило тут же опинився біля паркану.

— Я вчора була в тата. Він якийсь увесь напружений, удає, що все гаразд, але ж видно, що нічого не гаразд! — Згоден, сестро, я теж помітив. Заходив

— Мамо, я їсти хочу! — Дмитрик тряс її за руку, видно, вже давно. Марина ледве розплющила очі. Третій день хворіла, звечора прийняла щось від жару й одразу

— Олеже, а як же ти сам, без попередження? А де Наталя твоя? — Бабусю, — сміється Олег, — Наталя до мами поїхала… — Ось як, невже чимось

— Ти якась засмучена, Марино, що сталося? — лагідно запитала доньку Ірина Борисівна. — Та, мамо, … іде якась смуга невдала, ніяк не виліземо з Толею з халепи,