У розпачі Іван крикнув їй услід: «Ти все одно виховуватимеш моїх дітей! Запам’ятай це!»
Вони разом вчилися в медичному училищі. Усі знали, що Іван був без тями від кохання до Поліни. Лише від одного погляду на неї в нього перехоплювало подих, а
— Надіє, хочу заміж тебе покликати. Ти вдова, я вдівець — давай жити разом. Розумію, що рано мені вдруге одружуватися, лише пів року минуло, як жінки не стало. Та тільки несила одному, нічого не встигаю, худоби повний двір. Хлопчак без нагляду росте. Бабця стара моя дивиться за ним, та хіба вона вгледить?
Вона прокинулась і здивувалась, бо вже було пізніше ранку. Сонце світило на повну, а гілки берези були всі в інії і сріблилися в його промінні. Ранок, як завжди,
Треба просто набратися терпіння і догоджати своєму чоловікові. Однак чим більше вона терпіла і догоджала, тим більше він нахабнів
Людмила, або як її кликали вдома — Людочка, була найменшою в сім’ї. Мала двох старших братів-близнюків, які були на 14 років за неї старші. Вони давно вже покинули
Якби ти більше часу приділяла родині, якби не працювала з таким завзяттям, не отримувала б зарплату значно більшу за мою, то у нас все було б нормально і я б не пив
Ольга з Ромкою розписалися перед останнім курсом університету. Просто розписалися в РАЦСі без свідків в урочистій обстановці. Влітку вони залишилися ремонтувати свій гуртожиток. Ольга жила в кімнаті сама,
— Серпень надворі. Підживлення, прополювання, посів, полив, та овочі деякі вже підходять, ось-ось збирати. А з цими шибениками хіба що встигнеш? Вони ж цілий день бігають, шумлять, усе догори дном перевертають. Я їм і так, і сяк — на місці не сидиться
— А сьогодні, знаєш що сказали? Онуків, кажуть, вам привеземо на вихідні. А самі на весілля. Ні, Ніно, ти послухай, я в їхній час і на весілля, і
Марина подала борщ, нарізала хліба, дістала сметану. — Смакота, — прицмокував Денис. — Прямо як у ресторані. Як у ресторані. Тільки в ресторані за це гроші платять. А тут безкоштовно все. — А на вечерю що буде? — запитав Василів брат
— Ні, ну не може ж бути так, що я знову буду годувати всю його рідню. Марина дивилася на купу дощок у дворі й подумки підраховувала, скільки котлет
— Ну от знову, сира з ковбасою як і не було! — похмуро проговорила Катя, помітивши, як малюк, сидячи з ножем і виделкою, як дорослий, спокійно поглинає шматочки ковбаси й сиру, викладаючи на свою тарілку все нові й нові порції. — Слухайте, дівчата, я не знаю, як ви, але мені якось не по собі, коли доводиться за все платити порівну, а по факту один із нас зʼїдає все майже як дорослий чоловік
— Ну от знову, — з роздратуванням промовила Катя, дивлячись на маленького Івана, який поїдав ковбасу і сир. — Ну і навіщо ти завжди його із собою тягаєш?
У тебе діти вранці самі собі сніданок готують! А якщо щось трапиться? — збуджено проговорила свекруха. — Що трапиться? Костику вже дванадцять років, а Михайлику — дев’ять. Посмажити без пригод яйця й самостійно поснідати вони явно здатні
— Вставай швидше! Ти хоч знаєш, що в тебе на кухні діється?! У мене волосся дибки стало від побаченого, — у паніці верещала Яна Ігорівна, стоячи над ліжком
За шашлик і продукти — з вас дві тисячі. Усе по-чесному, ми порахували. Тамара навіть не відразу зрозуміла, про що йдеться. Сергій завмер із сумкою в руці, потім ніяково перепитав: — У сенсі, дві тисячі? — Ну, м’ясо, овочі, вугілля, хліб, чай, — почала перераховувати Галина. — Зараз усе дорого. Ми завжди так робимо, коли гості приїжджають. Пенсіонери вже все-таки, кожна копійка на рахунку
Тамара із Сергієм давно мріяли про дачу. Місто втомило, хотілося мати свій куточок, щоб влітку виїжджати на природу, вирощувати огірочки, збирати ягоди й просто відпочивати від міської метушні.
— Але в нас маленьке весілля, тому що велике не потягнемо за грошима, — нагадувала свекрусі Олена. — Просто буде трохи дивнувато здаватися, якщо з мого боку будуть тільки батьки й рідна сестра з сім’єю, а з вашого — сорок людей
— Ми хочемо влаштувати невелике весілля з малою кількістю гостей і мінімальними витратами, — розповідала Олена майбутнім свекрам. — Так, крім найближчих родичів буде парочка наших друзів, —

You cannot copy content of this page