Головна

Автор: Selena

Гості на срібному весіллі їли, пили, а потім співали й танцювали, а потім знову їли й пили. Євген був такий радий цій події, що трохи перебрав, і веселився як востаннє в житті. Хвацько танцював з молодими сусідками й колегами, хапаючи їх за виступаючі частини тіла
Життєві історії 0
Життя Євгена Васильовича Жарка перевернулося догори дном. Його дружина, Вікторія, зрадила йому після двадцяти п’яти років шлюбу, одразу після їхнього срібного весілля, що гучно відзначили в ресторані за
— Я кричала і тупала ногами. Сказала мамі, що я буду їй матеріально допомагати, від дітей своїх відберу, а їй віддам, якщо їй не вистачає. Але… тітки щоб ноги в цій квартирі не було. Нехай іде і живе в себе. Тоді подивимося, як їй на безбідне життя і допомогу улюбленій доньці вистачить
Життєві історії 0
— Ох, і вилаяла ж я маму за це! Та тепер їй, бачте, просто незручно відмовлятися від своїх слів. А терпіти тітку з її забаганками — це, виходить,
Марина ледь стримувала себе, коли під час минулого візиту донька чоловіка від першого шлюбу несамовито лила на себе її улюблені парфуми, а потім взяла дорогу помаду і кілька разів намазала губи. — Вічно свій ніс скрізь пхає! Як же було добре, коли її не було
Життєві історії 0
— Алло! Марисько, ти вдома? Ми їдемо… — почувся у слухавці голос Андрія. — Звісно, вдома. Давайте, приїжджайте швидше… Чекаю з нетерпінням! — лагідно промовила Марина. — Марино,
— А знаєш, чому я завжди так чіплялася до тебе? – зізналася одного разу Ганна Сергіївна невістці. – Боялася, що ти забереш у мене сина. Нерозумно, так? А тепер бачу, що ти єдина, хто його по-справжньому любить. Вітя завжди казав – наш Ігор щасливчик, таку дружину відхопив. А я все бурчала, чіплялася… Вибач мені, дівчинко моя
Життєві історії 0
— Твій кабінет доведеться звільнити, там облаштуємо мамину світлицю, я вирішив її до себе забрати, — спокійно заявив Ігор, не відриваючи погляду від свого телефону. Марина застигла, тримаючи
— Олексійко — вилитий мій Федька, тільки й залишилося мені від нього приємне на згадку на все життя… — з усмішкою повторювала Алла, дивлячись на синочка. — Так казала я тобі, не йди за нього, — буркотіла бабуся Олена Петрівна, — одразу ж видно було, що телепень і бабій ще той. До того ж випити ніколи не відмовить
Життєві історії 0
Алла переживала не найкращі часи. Її шлюб розпався, і вона, мов поранена пташка, знову повернулася до рідного селища. Тут, на щастя, поруч була улюблена бабуся, яка безмежно любила
На столі був чай і кекси. А з кухні запаморочливо пахло чимось запеченим. М’ясом і сиром, здається. Якось затишно, все, тепло. Донька Оленка таке створювати вдома поки що не навчилася. Молода ще. – Привіт, тату! – крикнув Гліб. – Будеш із нами грати? Ми ніяк не можемо Галю перемогти. – Привіт. Весело у вас
Життєві історії 0
– Я вас бачу вперше. За що мені вас прощати? – смикнула плечем Галя. – Тоді Льошку пробач! Він кохає тебе. Не пішов, значить любить. – А тебе?
— А ми з бабусею купуємо недорогі продукти. Вона в мене дуже дбайлива. Ось, наприклад, часто бере свинячі ноги для холодцю, вони дешеві. Довго їх бабуся варить: так, що кісточки потім м’які стають, ось собаки і з’їдають їх дочиста. А нам бульйон на холодець або на борщ залишається
Життєві історії 0
Над Катрусею в класі сміялися, бо була дівчина дуже вже чудна. Ходила до школи з косою, що трималася на звичайній гумці, коли інші шестикласниці хизувалися модними стрижками. Взимку
— Як там кажуть: у вас товар, у нас купець, – сказав Дмитра тато. — Так-так, так і кажуть, – погодився Олег. — А давайте за знайомство, – запропонувала Алла, – так легше буде, і не соромтеся, ми з Шурою старалися
Життєві історії 0
Рука Алли, за звичкою, поставила на стіл зайву тарілку. — Когось ще чекаєш? — помітив Олег, чоловік. — Ой, зайва! — схаменулася господиня. Та не встигла вона й
— Я, наприклад, не хочу унітази чистити. І жити в цій квартирі не хочу — від неї якимось стареньким духом пахне. Та й спати удвох на дивані — це негігієнічно. Ти ж казала, що на оренду теж гроші відклали, — звернулася вона до матері
Життєві історії 0
— Ну що, мої любі? Вступили обидві? Молодці які! Ти, Віко, куди вступила? — спитала бабуся. — На бухгалтерський облік, — відповіла онучка. — А ти, Ніно? —
Леонід і Марія привітали іменинницю, розцілувалися з нею, вручили букет і подарунок і сіли за стіл. — Марійко, давай тобі салатика покладу! – пригощала привітна свекруха. — Їй не можна! – похмуро заперечував Льоня. – Вона годувальниця! — Так я ж не міцні напої пропоную! — Ще не вистачало цього
Життєві історії 0
Леонід, доївши котлету й дбайливо дошкрібши з тарілки залишки пюре, перевів погляд на дружину. Марійка сьогодні була в чудовому гуморі, навіть щось наспівувала, домиваючи посуд. — Доїв? —

You cannot copy content of this page