Автор: Solomiya
Лідія Петрівна зайшла додому із відром огірків. Її дочка Валентина та онука Олена сперечалися та лаялися. (Олена – дочка Валентини). — Мамо, ти взагалі про що думаєш? Я
«Потрібен дідусь для хлопчика, оплата договірна» і нижче написаний номер телефону. — Зовсім знахабніли ці заможні люди, — Іван Максимович обурювався, прочитавши це оголошення в інтернеті, — мало того, що в
У Єгора Прокопенка не стало дружини. Так і не оговталася від появи останньої дитини. Залишилося сумувати, проте п’ятеро дітей залишилося. Старшому, Миколці, дев’ять. Іллі — сім. Близнюкам Сашку та
Днями Ірина просто жила. Як робот. Ходила на роботу, займалася справами. А ввечері приходила додому. І ось там-то починалося найстрашніше. Порожнеча. І серце розривалося від болю. Вона, напевно,
— Тетяно, як ти одна до магазину дійшла? — здивувалася тітка Марія. — Та там, матуся спить, а їсти хочу. Я її буджу, буджу, а вона не встає. Ось і
— Їдуть, — домовик Василь розгублено дивився на колишніх мешканців, які вантажать пожитки в скрипучий віз. Ось батько сімейства повернувся до хати, і в Василя забарабанило в грудях: невже? Та
Отже, уявіть, напівпорожня маршрутка повільно плентається вулицями міста. На зупинці заходить досить симпатична,ю тридцятирічна жінка. Детально описувати її не буду, скажу коротко — гарна та приваблива. А слідом
Відмити б його, але ні сил, ні бажання не було. Город заростав кропивою і лопухом. Але і це Марію Петрівну не турбувало. Та й минула зима забрала останнє
— Наталочко, я тобі тут огірочків із дачі привезла і кабачків, — у дверях стояла свекруха з двома великими сумками і доброзичливо посміхалася. Але Наталка напружилася, шукаючи підступ.
Даша йшла з батьківських зборів. Знову Вову насвариоа вчителька, домашні завдання не робить, огризається. Що з ним відбувається останнім часом, якийсь розсіяний, нічого не розповідає. Потрібно щоб чоловік