— Зозуля, як є зозуля, кинула всіх своїх дітей на сина, хіба так можна? — обурювалися сільські жіночки
Сашко розумів, що як син він має любити матір. Вона подарувала йому життя… але він не любив її. Шкодував, а любити ні, не міг. У дитинстві у нього
Його мати, така тендітна, спокійна, рідна і раптом її може не стати? Як же бути? Де взяти такі гроші?
— Приїду, відразу заяву подамо, обіцяю, — Роман поцілував свою наречену, а вона кусала свої пухкі губки: — Ой, не знаю, мені здається, твоя мама мене ненавидить. — Тетянко, на тобі одружуся
— Знаєш, а я його часто бачу у своєму дворі. Він майже щодня приїжджає до Оленки Самойленко, вона чекає дитину, гуляють разом
Ольга зайшла до палати з повними пакетами. Дочка не змогла приїхати, попрохала свого чоловіка. Постільна білизна, ліки, продукти, все необхідне. — Олю, а що це за чоловік приходив до
— Можеш збирати свої бебехи та тули звідси, цей будинок ніколи тобі не належав – сказала я чоловікові
— Можеш збирати свої бебехи та тули звідси. Цей будинок ніколи тобі не належав – сказала я чоловікові. Почувши з вуст чоловіка фразу «дірка від бублика», Олена зрозуміла,
— Ну, іноді я беру ще сто грамів ковбаси. Прямо тут, біля магазину, з хлібом її та їм. Сто грамів. Найдешевшої
— Скажіть, бабусю, а що хочете купити? На бабу Павліну уважно дивилася дівчинка восьми років. — Навіщо тобі, дитинко? — Ми з татом вам купимо. — Що купите? –
— Надія… Ну, скажіть мені за те, куди я його візьму? Мину скоро дев’яносто років. Скільки днів у мене лишилося? Я його зараз візьму, а потім мене не стане, і його знову викинуть на вулицю
Василь пішов у крамницю за свіжою рибою — чоловікові дуже захотілося рибної юшки. Поправивши на голові капелюха, він вкотре подумав про Надію. До чого ж безмозка жінка та авантюристка
— Сергію, та як ти можеш навіть поруч із нею йти. Кричала мати на весь парк. Ти подивися на себе та на неї. — Мамо, перестань влаштовувати концерт. Сердився Сергій
Сергій відвіз дружину та дочку до села і щоб поїхати з коханкою на море. Але повернувшись додому зрозумів, що для нього найголовніше — його родина. Сергій не знав,
Коли в матусі закипають мізки від моїх примх, вона відвозить мене до села до бабусі. Я люблю бабусю, вона ніколи не гнівається на мене і не ображає
Я дурненький. Так стверджує моя мамця. Я їй вірю, вона ж у мене грамотна і добре знає життя. А ще, моя матуся гарна, і як усі гарні жінки дуже
— Сашко! Я ж тебе відразу впізнав, ще тоді, коли корми розвантажували… Будь-якого вона чекає! Без рук, без ніг, будь-кого! А ти з руками-ногами, що ж ти ховаєшся? Ти ж нас навчав, брате — не бійтеся нічого і нікого! Може, тому ми й вижили, що твох слова пам’ятали
В селі у Київській області жила жінка, Марією звали. Чоловіка ще до війни не стало. Під лід ранньою весною провалився, але вибрався. І захворів. Страшна гарячка була, не
— Дочка ювеліра виходить за вантажника! Ганьба! А Ліда сказала: — Так!
Спочатку Лідочка вилила в миску склянку кефіру. Додала яйце і почала збивати суміш виделкою. Справа звична. Вона робила це думаючи про інше. Потім додала трохи оцту і ложку

You cannot copy content of this page