Автор: Solomiya

– Віра! – вигукнула мати в слухавку. – Приїжджай! Терміново! – Що знову сталося? – запитала Віра крізь сон. – Знову?! І це кажеш ти?! Я тут ледве

Людмила терпіти не могла свою невістку Ольгу. Вона вважала її винуватицею усіх бід та неприємностей. Людмила постійно скаржилася родичам та сусідкам: – Зовсім син забув про моє існування,

– Доброго дня, дівчино ви випадково не із 44 квартири? – дивний літній чоловік звернувся до Алли. – З 44, а що? – У мене до вас пропозиція.

Донька в Тамари зʼявилася досить пізно – у 37 років. Колись вона сама у 25 років поїхала з села у місто, якомога далі від непутящих батьків… Довелося жити

– Вибач, мамо, але ти з нами жити не можеш. Ліля проти, – опустивши голову, сказав мені син. Було видно, що йому самому незручно, бо ж я його

– Я не хочу зараз дарувати вам якусь нісенітницю, – казала Людмила синові та майбутній невістці. – Тому на весілля вам зараз нічого дарувати не буду, а трохи

– Катя, хто ця жінка? – тихенько, щоб не почули інші люди, спитав Ігор. – Яка жінка? – Катя відволіклася від телефону: писала повідомлення подрузі. – Ось та…

– Маринко, зайди до мене, – голос Андрія Михайловича у слухавці звучав тихо і якось не так як завжди. Такого тону Марина за три роки роботи не чула.

Не минуло й тижня після весілля, як Григорій став висловлювати претензії до своєї дружини. Спочатку Марію веселили його міркування про те, як повинна поводитися заміжня жінка. Але невдовзі

Ірина вийшла з кухні та подивилася на годинник. Вона винесла ще одну зібрану валізу, а її чоловік Микола поставив її поряд з іншими валізами, пакетами, сумками, мішками й