Автор: Solomiya

Людмила ревнувала свого чоловіка до всіх. До його колишньої дружини, до сусідки по квартирі, до телефону, бо він проводить більше часу з ними, ніж із нею. Вона постійно

Марина засміялася крізь сльози. Смішно, вона ніколи б і не подумала, що литиме сльози через те, що пропало три картоплини. Може, підморожені були, може, одразу купила такі, але

– Наталю, ти вдома? Повз іду, хочу зайти. – Так, мамо, вдома, заходь. Наталя тільки-но прийшла з супермаркету, розкладала продукти з пакета. Відкрилися вхідні двері, мама прийшла. –

– Синку, ну навіщо тобі вона? – суворо казала Раїса Миколаївна своєму синові. – Знаю я таких, тільки й думають, як квартиру нашу привласнити. – Мамо, вона не

У неділю зранку Ірина вирушила за покупками в магазин. На виході із під’їзду на неї буквально налетіла жінка. – Ірина Віталіївна? – Запитала вона. – Так, – підтвердила

Віра вважала, що її життя склалося успішно. Заміж вийшла після закінчення університету за коханого хлопця. Вони одразу вирішили, що жити з батьками не будуть, винаймали квартиру. Потім з’явився син

Ірина нарізала цибулю і плакала від безсилля, та й від цибулі теж. – Ну, чому знову все не так? Прикро до сліз, а Вітя поводиться наче нічого не

“Добрий день, Наталю. Ви мене не знаєте. Річ у тім, що я і Вадим.. Ми разом. Вадим довго не піддавався своїм почуттям, але кохання взяло своє. Я закохалася

– Ігор, ти йдеш? Вечеря холоне, – гукнула з коридору Люба. – Принеси сюди. Бачиш, я зайнятий, – вигукнув чоловік. Ігор сидів за комп’ютером та грав. Насправді гру

Олександр Петрович одразу звернув увагу на нову сусідку у їхньому під’їзді. Жіночка приїхала місяць тому. Спочатку вона активно займалася ремонтом квартири, наймаючи то одного, то іншого майстра. Нарешті,