Бабусею та її лікуванням займається моя мама, мама вважає, що не можна змушувати бабусю лікуватися силоміць, потрібно її переконати, що так треба і добре, ну, а якщо зараз бабуся не хоче, значить, треба спробувати її вмовити трохи пізніше, через пару днів, це, звісно, чудово, але тільки через пару днів бабуся, звісно, лікуватися не бажає

Мама не змушує бабусю лікуватись. Моїй бабусі 94 роки. На жаль, має деменцію. Сама хвороба почала розвиватися кілька років тому. Були голоси в голові ночами, які закликали до якихось дій або пророкували про майбутнє. Було погіршення слуху та сприйняття змісту чужої мови. Була забудькуватість і неуважність. Були маячні ідеї про те, що в неї вкрали чи підмінили речі.

Моя мама зверталася до лікаря. Бабусі виписували ліки, і їй ставало краще на якийсь час. Але вже рік, як бабуся відмовляється приймати ліки. Спочатку вона читала вказані в інструкції протипоказання та робила висновок, що пити ці ліки дуже шкідливо для організму. А тому вона цього не робитиме. А потім взагалі вирішила, що все у неї в повному порядку, крім проблем із тиском та зі шлунком. А тому і лікаря викликати нема чого і ліки пити нема чого.

Бабусею та її лікуванням займається моя мама. Мама вважає, що не можна змушувати бабусю лікуватися силоміць. Потрібно її переконати, що так треба і добре. Ну, а якщо зараз бабуся не хоче, значить, треба спробувати її вмовити трохи пізніше, через пару днів.

Це, звісно, чудово, але тільки через пару днів бабуся, звісно, лікуватися не бажає. І таким чином минув рік. І стан бабусі став набагато гіршим. Ідеї про крадіжку чи підміну її речей посилилися. Бабуся переконана, що мій чоловік вкрав у неї 6 ножиць, які вона купувала ще в молодості, і які зберігаються в кімнаті в шафі. Ножиці на місці, але бабуся вірить, що мій чоловік просто підмінив її ножиці іншими, поганими, щоби вона не помітила підміни.

Через ці ножиці ми скандалимо всією сім’єю вже кілька місяців. Бабуся лікуватися не хоче. Мама сподівається її умовити. Я приховую від чоловіка, як можу, бабусині ідеї, і не знаю, що робити. Пропоную мамі підмішувати бабусі ліки у їжу, щоб вона не помітила. Але мама вважає, що це обман, що так не можна чинити. Розумію, що потрібно бабусю вмовити, але сама я це робити не можу, мама помітить. Вона не підпускає мене до вирішення цих питань.

Намагаюсь переконувати маму, що це неправильно, але тоді у мами починається істерика. У мами теж проблеми зі здоров’ям, постійно щось болить. Вона постійно у поганому настрої. Але їй не хочеться вирішувати ще й цю проблему. І, напевно, їй просто не віриться, що її улюблена рідна матуся, з якою вона все життя прожила душа в душу, може збожеволіти.

А тим часом бабуся щодня тероризує мене з цими проклятими ножицями та проклинає мого чоловіка. Коли днями у мене здали нерви, я спробувала довести їй, що вона не має рації, що ножиці ті самі, адже я знаю їх з дитинства. Я прямо сказала, що з нею не все гаразд, і їй терміново треба лікуватись.

У відповідь бабуся штовхнула мене і шпурнула в мене двома парами ножиць. Добре, хоч не влучила. А в мене на руках у цей час, між іншим, сиділа моя маленька дитина. Маму ця ситуація не вразила. Вона сказала, що я сама винна, що вступила в цю розмову і почала заперечувати бабусі.

Я боюся, що згодом бабусі може стати ще гірше, і вона перестане нас впізнавати, або вона може стати агресивною та почати кидатися на всіх. Мені дуже не сподобалася ось ця остання сцена з ножицями. Не знаю, що робити.