Вийшла заміж за чоловіка, який набагато старший за мене. Як так вийшло, не знаю як. Дурною була, дуже шкодую.
Чоловік почав налаштовувати мене спочатку проти двоюрідних сестер, далі взявся за бабусю. Він починав нервувати, коли вона приходила, голосно закривав шафи, наче щось шукає.
Потім почав підвищувати голос при бабусі, на кшталт запаси йдуть швидко і гроші, куди я поділа. Щоб уникнути чергової сварки я почала говорити бабусі, що не вдома і сама потім приїду, так і робила.
Я зрадниця, я зрадила своїх рідних. Бабуся якось прийшла і стояла біля вікна нашого будинку біля яблуні, стукала у вікно.
Але я мовчки відсиділася в дальньому кутку і не відчинила двері, досі пам’ятаю силует бабусі, рідненька моя людина. Її не стало, я дуже горюю, я зрадила собі, зрадила своїх рідних.
Хочу втекти від чоловіка, не можу пробачити ні себе, ні його. Чому я так поводилася, потрібно було дати відсіч чоловікові та захистити свою бабусю від його претензій.
— Ти ж не забула, що я сьогодні ввечері їду до Сергія на день народження?…
— Яка ж смакота… — Оксана Михайлівна аж очі примружила від задоволення. Вона делікатно поклала…
З самого недільного ранку Люба чаклувала на кухні. Руки по лікті в борошні, зате тісто…
— Мамо, ви що, з глузду з’їхали?! — я кричала так, що аж у вухах…
— Та не треба мене нікуди перевозити! Чуєш, Світлано? Навіть не проси, — я стояла…
— Мамо, заспокойся, будь ласка, не нервуй. Просто поясни, що трапилося, — Поліна мимоволі потерла…