Багато хто через спадок стає ворогами, але я й подумати не могла, що це торкнеться і мене. У мене є молодша сестра, живемо ми обидві у своїх окремих квартирах, які нам купили батьки. Батька не стало три роки тому, а цього року поховали маму.
Після похорону сестра завела розмову про батьківську квартиру. Я сказала, що мама зробила заповіт на нас порівну, тож проблем не буде. «Це вона тобі так сказала, щоб не засмучувати тебе і не сваритися, а насправді моя квартира» — відповіла сестра.
Я не повірила їй, доки вона не показала документи. Мене не цікавить квартира, просто хочу зрозуміти, чому мама так вчинила, якщо вони з батьком любили нас однаково? Сестра сказала, що я живу сама і навряд чи вийду заміж (38 років), а в неї двоє дітей. Тому мама залишила квартиру ніби онукам.
Якщо це так, то чому цей факт приховали від мене? Я б не заперечувала, мені комфортно і у своїй однокімнатній квартирі, а заміж я справді навряд чи вже вийду. Все це я розумію, але образа просто душить. Мати і сестра вирішували це питання за моєю спиною, ніби я чужа стороння для них людина.
Сестра, бачачи мій стан, запропонувала гроші, не половину вартості квартири, звичайно ж, вона не має таких грошей. Але я відмовилася. Мені нічого не потрібно. Мама не тільки позбавила мене спадщини, а й зіпсувала пам’ять про себе, а ще зробила нас із сестрою чужими людьми. Сумно.
