Усі чоловіки недолугі! За останні роки Надія Самойлова переконувалася в цьому неодноразово. Перший чоловік зник за обрієм, коли старшому Віталію був лише рік, і більше не з’являвся. А другий навіть не став чекати появи дитини, молодшого Костика, пішов від дружини в положенні до її подруги. Щоправда, через рік намагався повернутися, але отримав від розлюченої колишньої стусан чоботом по обличчю, і швиденько передумав. Чоботи були з довгою халявою, яка зручно намоталася на руку і легко розмалювала обличчя зраднику.
— Дурна – шипів «потерпілий», розтираючи синець на обличчі й легкою риссю тікаючи до мами, більше йому йти було нікуди.
Надя вирішила не випробовувати долю далі, їй ніколи шукати жіноче щастя, хлопчаки росли, працювати доводилося багато. Аліменти надходили періодично, невеликими сумами, їх на їжу вистачало ледве, а на одяг, взуття та інші «дрібниці» потрібно заробляти самій. Чоловіки, які пішли за щастям і палкою пристрастю, старанно шукали місця, де караюча рука судового пристава не могла їх дістати. І тому грошові перекази колишній дружині, яка «жирує на гроші дітей», приходили, тільки під час офіційної роботи батьків.
Граючись відпрацювавши за гарячою плитою в шкільній їдальні, де їжу готували в сорокалітрових каструлях, Надя ввечері мила підлогу в тій самій школі. А у вихідні стояла за прилавком на ринку, допомагаючи сусідці торгувати картоплею і помідорами.
Чоловіки, може, й бачили симпатичну і спритну жінку, тільки вона їх більше не помічала. Коли їй дивитися на всі боки, якщо робота, дім, прання, прибирання, готування, нескінченні турботи забирали весь час. З’являлися іноді зайві п’ять хвилин, то краще витратити їх на сон, ніж на чоловіка. Спати і корисно, і приємно, і довгої підготовки для цього не потрібно. А з чоловіком дуже клопітно, потрібні час і вбрання, але яких грошей у неї немає.
Подруги й мама зітхали, переживаючи за неї, іноді й знайомити намагалися з ким-небудь із синів знайомих або родичів.
Але Надя була наполеглива і нещадна, кавалери, які наважилися залицятися до неї, з першого разу давали дьору, і подалі.
Робота, дім, діти – це все, чим була забита гарненька голівка з кучерявими локонами.
Мама завжди була поруч, сиділа з дітьми, коли працювала донька, вивозила їх на дачу влітку. Ділилася овочами зі своїх грядок, і балувала онуків подарунками зі своєї невеликої пенсії. Вона й допомогла доньці купити квартиру, віддавши для першого внеску свої похоронні. Все одно віддавати Богу душу ще зарано, без підтримки доньку з онуками не залишиш, хлопчаки тільки до школи пішли, їх ще ростити і ростити.
Квартира була крихітна, у старому будинку на околиці, але радості Наді не було меж, нарешті, з’явився свій куток.
Колись тут мешкала старенька бабуся, дожила в тиші й самоті останні роки, й ощасливила онуків спадщиною. Ті одразу виставили житло родички на продаж, навіть не стали звільняти від меблів.
— Мотлох у смітник винести, або ви самі розберетеся – сказав, ліниво позіхаючи онук колишньої господині, йому дуже не хотілося робити зайвих рухів.
— Розберуся – вирішила Надя, у неї за душею не було нічого, крім ложок і тарілок, які подарувала та ж мама.
Купувати меблі й холодильник їй не під силу, а те, що стояло в купленій квартирі, цілком влаштовувало. Найближчі років десять, поки як ярмо висить на шиї кредит, їй все одно не купити нічого дорожчого за каструлю.
До речі, від колишньої господині залишилися і нові каструлі, які обмежена в коштах Надя теж вирішила не викидати. Квартира виявилася золотою жилою, і багато чого, так необхідного новій господині, знайшлося в надрах двокімнатного житла.
Але крім потрібних речей, бабуся берегла і збирала багато близьких її серцю, але абсолютно нецікавих Наді речей. Усе це зберігалося в шафах і полицях, повільно вкриваючись пилом і зберігаючи нікому не потрібну пам’ять про людину, що пішла.
За один раз весь мотлох винести і викинути було нереально, їх нова господиня звалила на балконі. Протягом кількох днів вона приходила і наводила лад у своєму новому житлі, мріючи швидше переїхати і зажити самостійно.
Стояв літній спекотний день, у квартирі було душно і Надя скинула одяг, залишившись в одній спідній білизні. Хлопчики поїхали з бабусею на дачу, і не варто було втрачати можливості походити без халата.
Для прибирання у квартирі необов’язково вбиратися в дорогу білизну, цілком знадобляться і старі бавовняні трусики в дрібну квіточку. І старий ліфчик зі пошарпаними лямками, який шкода викинути, був у самий раз для такого випадку.
Відмиваючи й натираючи до блиску шибки вікон, розгрібаючи й тягаючи речі, щаслива жінка наспівувала собі під ніс, і якось не знаходила часу озиратися на всі боки. І не прислухалася до того, що відбувається за її балконом, хіба мало хто розмовляє і шумить на вулиці.
Тільки коли на підлогу балкона гепнувся недогризок яблука, до її вух дійшли свист і регіт, і вона обернулася подивитися, хто це там хуліганить.
Балкон третього поверху був майже на одному рівні з дахом будівлі за магазином, і там сиділи троє радісних покрівельників, оглядаючи принади жінки. Іржаві прути огорожі, від яких давно відвалилися дошки, відкривали їм чудовий краєвид дами в трусах.
— Гей, красуне, повернися ще раз задом – хлопці іржали як коні, і посвистували від задоволення.
— А може й решту знімеш?
Довготелесий хлопець у жовтій майці веселився більше за всіх, жадібними очима обнишпорюючи тіло Наді.
Зазвичай у таких ситуаціях жінки прикривають груди руками, навіть якщо нижче все відкрито. Працює мабуть материнський інстинкт, що змушує ховати саме верхню частину тулуба, без якого не вижити потомству.
Потомство у Наді цілком обходилося без маминих грудей, тому вона насамперед подумала про старі трусики, що були на ній.
Верещати і ховатися від нахабних глядачів було не в її характері, і вона вирішила прийняти бій відкрито, тобто у вигляді – а ля натюрель.
Далі інстинкт спрацював як треба, старий тазик полетів у бік задоволених переглядом чоловіків, але розкрутившись у повітрі полетів донизу.
Таз як зброю було обрано невдало, Надя це визнала і схопила з підлоги предмети дрібніші, але важчі. Статуетка негритянки чудово долетіла до даху і розсипалася на дрібні осколки, змусивши робітників схопитися.
— Ти що, дурепа?
— Ага!
Відповіла весело жінка, і нахилилася за іржавим газовим ключем, який валявся на підлозі. У голові промайнуло питання, цікаво, а навіщо бабусі потрібен був цей ключ, невже на згадку про дідуся зберігала. Ну, зберігала і зберігала, нехай тепер послужить добрій справі, захистить честь і гідність жінки.
Ключ летів гарно, немов обираючи жертву, і задзвенівши об дах біля ніг високого брюнета в жовтій майці, підскочив і полетів у кущі.
— Еейей, заспокойся – хлопці забігали дахом у пошуках безпечного місця, але Надя, яка розібралася в ситуації, не давала їм можливості підійти до пожежної драбини.
Хлопці були закриті на розпеченому даху, а запас снарядів на балконі був невичерпним. На щастя Наді, єдиний спуск у вигляді сходів розташовувався саме з її боку, і таку удачу вона не проґавила. Ворогів загнали на той бік даху, куди не долітав бойовий запас з балкона, з огляду на дальність відстані.
Потішивши вдосталь душу, нахабно виставляючи трусики на огляд покрівельникам, жінка згадала, що справи в неї є ще й удома.
— Гаразд, чорт із вами, живіть – з реготом крикнула вона і смикнула ручку дверей балкона.
Двері були зачинені, стара засувка зачинилася, залишивши напівголу жінку на балконі.
Не вірячи своїм очам, Надя смикала й смикала ручку, боячись повернутися в бік тих, кого щойно атакувала.
Противники, зрозумівши ситуацію, залилися реготом, перевага нарешті була на їхньому боці.
— Ключ газовий повернути?
— Та пішли ви!
Ворогів було послано на три літери смачно й гарно, але зрадницькі сльози бризнули з очей, і губи скривилися, готові заревіти.
— Ну ти й попала, так тобі й треба – станцювали на даху хлопці, щастю їхньому не було меж.
Але потім той, який у жовтій майці цикнув, і всі затихли, брюнет явно верховодив ними.
— Дівчино, ви заспокойтеся і скажіть, як ми можемо вам допомогти?
Від доброго слова й участі гребля прорвалася, і сльози потекли по обличчю, не розбираючи дороги.
— Не знаю…
Недавні вороги оцінили ситуацію тверезо, єдиний вихід – увійти до квартири з під’їзду, але ключі Надя залишила в зачиненій кімнаті.
— А запасні ключі?
— У мами – заридала в голос Надя – а вона на дачі.
— Не реви, – суворо наказав високий – зараз розберемося. Адресу кажи, де маму твою шукати, зараз Антоха з’їздить за нею.
— А чому я – насупився Антон, але тут же знітився під жорстким поглядом жовтої майки.
За п’ять хвилин Антон, бурчачи, виїжджав із двору, супроводжуваний напуттям від старшого у вигляді кулака.
— Вона нас мало не вбила, а ми їй ще й допомагаємо, – бурчав він, вибираючи найкоротшу дорогу до села, де коротала літо матуся цієї напівголої відьми з балкона.
— Замерзнути, ти не замерзнеш, – розмірковував високий, – а от пити тобі скоро захочеться.
— Уже – зітхнула, схлипуючи Надя – поки лаялася з вами, у мене в роті все пересохло.
— Нумо Вітьок, збігай по воду, бери дрібних пляшок кілька, будемо кидати.
Вітя кидав довго і наполегливо, і водопостачання було налагоджено, залишалося тільки чекати, коли привезуть ключ.
— Тебе як звуть, гола тітонько?
— Сам ти!
Хотілося нагрубити і запустити ще чим-небудь, але тепер вона була в повній владі цієї людини.
— Надя, а тебе?
— Володя – хмикнув той.
— Цілком приємне ім’я, тільки дісталося не тому.
Так не хотілося визнавати себе переможеною, і хотілося вколоти наостанок.
— Та годі, не язви, слухай, а романтично ми з тобою познайомилися, таке буває рідко. Може нам узяти й одружитися, тебе я всю розглянув, нічого так, апетитна, мені подобаєшся. Куплю нормальну білизну замість цих бабусиних трусів, і будеш ти в мене красунею.
— Ех, запустити б чимось важким ще, але не можна…
— Не гнівайся, я ж жартую, щоб ти не плакала і час щоб швидше минув. Їсти хочеш?
— Хочу, я зранку нічого не їла.
— Може купити пиріжки й закинути?
— Можна…
— Вітьок!
— Зрозумів уже…
Пиріжки вони їли втрьох, хлопці, звісивши ноги з даху з її боку, а Надя на балконі, прикривши труси старою газетою. Розмова потекла цілком мирна, щоб скоротати час, кожен розповів про себе, і потравили анекдоти. А потім Надя задрімала в старому кріслі, вкрившись газетою, а хлопці зайнялися своїми справами, намагаючись не шуміти.
Коли приїхав Антон і привіз схвильованих маму і дітей, Надя міцно спала загорнута в газети, і її ледве розбудили добровільні рятувальники.
Щоб уникнути надалі подібних ситуацій, спритний Вітьок збігав у магазин і поміняв дверну ручку на балконних дверях. І хлопці дружно винесли всі небезпечні предмети з балкона, які могли б наступного разу полетіти на їхні голови.
***
— Гірко! Гірко!
Кричали гості на весіллі, і молоді цілувалися, підсолоджуючи ігристе своїм поцілунком.
— Я з першого погляду закохався в усі твої вигини, і знав, що брав, роздивився всю і в усій красі, – жартував щасливий наречений за столом.
— Ти єдина з дружин друзів, яку ми бачили в спідній білизні.
Гострили друзі нареченого, намагаючись загнати наречену у фарбу.
— У мене на балконі дещо залишилося від колишньої господині, тож не розслабляйтеся – наречена як завжди була незворушна.
Коли веселі гості, які добре погуляли, розійшлися, і залишилися тільки найближчі та друзі, Володя обережно взяв наречену під лікоть.
— Надійко, золота моя, от скажи, будь ласка, чому ти вибрала Вітю, я ж перший запропонував тобі вийти заміж за мене?
— Ну, по-перше, скажімо так, ти не запропонував, а пожартував. Я ж дівчина серйозна, на жарти й дурниці не ведуся.
По-друге, ти сидів і командував, поки Вітя бігав за водою і їжею, підкидав мені їх на балкон. А мені командир не потрібен, я сама вмію командувати.
По-третє, він один мовчав, коли ви свистіли і жбурляли огризки до мене на балкон. Саме ти кричав голосніше за всіх, а він навіть намагався вас заспокоїти.
По-четверте, він допоміг із ремонтом квартири і подружився за цей час із дітьми. А тобі це й на думку не спало, ти був зайнятий тільки собою, красувався і пір’я розпушував, щоб я за красу полюбила.
Ну й останнє…
Надя задерла пишну спідницю своєї сукні, і виставила на огляд труси в квіточку:
— Дивіться, вам можна! Він сказав, що це найкраща жіноча білизна, яку бачив за своє життя. І я найкраща модель, яка вміє її гідно показати світу з балкона!
Ось така історія.