Я не сприймаю батька, вважаю його слабкою людиною, мене дратує у ньому все. Почувши його голос, я злюсь і не знаю, куди себе подіти. Не виходжу з кімнати та прослуховую щось, щоб не звертати на нього уваги. Коли він приходить додому, то ніби навалює весь тягар свого важкого дня на нас.
Іноді його рятували міцні напої, він забувався, але, оскільки він зав’язав пити, я не знаю, чого зараз чекати. Більшого ниття? Він навіть про щось добре говорить настільки тихо і сумно про все, ніби ниє. Він добрий, люблячий. Є ДКР та гіперопіка.
Чесно сказати, інші до цього нормально ставляться. Але я помічаю слабкість, те, як йому некомфортно спілкуватися з іншими, як він виправдовується, як боїться за мене і вважає маленьким — все це мене виводить із себе.
Радіти, якщо я його копія? Але я не бачу себе збоку. Можливо, я люблю маму сильніше та бачив, як він спілкується мило з іншими дамами. Від цього відчуваю огиду, чи що.
Олег, 19 років
Аліна сиділа на дивані з калькулятором і зошитом. Грудень лише почався, а в родинному чаті…
— Послухай, — суворо мовив тесть до Дмитра, — ми ж тебе до родини прийняли,…
Тишу недільного вечора в квартирі Павла та Олени розірвав дзвінок домофона. На екрані сяяло знайоме,…
Останнім часом Валентина Миколаївна на роботі в розмовах із колегами за чаюванням участі не брала.…
Здавалося, всі родичі раптом пройнялися пекучим інтересом до організації ювілею. У кожного була своя думка,…
— Чого це ти, Вітю, останнім часом ходиш такий, мов у воду опущений? Щось трапилося?…