З раннього дитинства я почала жити в ілюзіях. Перенесла тяжку травму від вітчима (це те про що ви подумали, на жаль, так страшно, що навіть прямо не можу написати), але оговталася. Зараз мені 27 років, і я маю ні друзів, ні подруг. Нічого немає, крім ілюзій. Я не можу нормально жити та працювати – заважають фантазії.
Починаю представляти свій світ із чоловіком мрії, уявляти себе потрібною, красивою, багатою, але насправді все не так.
Я красива, але не можу ні з ким спілкуватися, бо люди швидко набридають, А коли з кимось знайомлюся, то починаю мріяти про стосунки з цією людиною, і раптом все руйнується. Я втомилася.
Ці нав’язливі ілюзії мене просто вбивають, не можу більше. Хочу займатися творчістю, але фантазії не дають — ранок йде на мрії в іншому світі.
Я хочу повернутися до реальності. Хочу просто день попрацювати та зайнятися хобі, але різко йду у свої ілюзії. На психотерапевта грошей немає. Захворювань у мене немає – проходила комісію на роботі, все гаразд. Що робити не знаю.
Подивлюсь кіно якесь і починаю уявляти собі таке життя. Підкажіть, будь ласка, як бути? Як повернутися до реального світу?
Марія, 27 років
Аліна забігла до супермаркету вже пізно ввечері, повертаючись із роботи. Хотіла взяти лише пакет молока,…
— Ну все, тепер можна й про поповнення думати. Андрій підійшов ззаду, по-господарськи обійняв її…
Моя кава давно схолола, вкрившись темною, гіркуватою плівкою. У кухні стояла така дзвінка тиша, що…
«Приїжджай, Ганнусю! Негайно! Я дуже чекаю! Ти маєш знати правду». Цей коротенький, написаний ніби поспіхом…
Я тримала чашку чаю обома руками. Звичка ще з дитинства, батькова. Тато завжди пив чай…
Братові Грицю стукнуло шістдесят п’ять. Зібралися в нього вдома чималим гуртом — чоловік п'ятнадцять: діти,…