З раннього дитинства я почала жити в ілюзіях. Перенесла тяжку травму від вітчима (це те про що ви подумали, на жаль, так страшно, що навіть прямо не можу написати), але оговталася. Зараз мені 27 років, і я маю ні друзів, ні подруг. Нічого немає, крім ілюзій. Я не можу нормально жити та працювати – заважають фантазії.
Починаю представляти свій світ із чоловіком мрії, уявляти себе потрібною, красивою, багатою, але насправді все не так.
Я красива, але не можу ні з ким спілкуватися, бо люди швидко набридають, А коли з кимось знайомлюся, то починаю мріяти про стосунки з цією людиною, і раптом все руйнується. Я втомилася.
Ці нав’язливі ілюзії мене просто вбивають, не можу більше. Хочу займатися творчістю, але фантазії не дають — ранок йде на мрії в іншому світі.
Я хочу повернутися до реальності. Хочу просто день попрацювати та зайнятися хобі, але різко йду у свої ілюзії. На психотерапевта грошей немає. Захворювань у мене немає – проходила комісію на роботі, все гаразд. Що робити не знаю.
Подивлюсь кіно якесь і починаю уявляти собі таке життя. Підкажіть, будь ласка, як бути? Як повернутися до реального світу?
Марія, 27 років
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…