Хочу жити разом із коханою людиною, але немає можливості. Мені 19 років, мешкаю з батьками. Є чоловік з яким ми разом близько 5 років. Вирішили розписатися наступного року.
Справа в тому, що ми разом не живемо. По суті, можна сказати, жити можливість є поки що лише з його батьками, через якийсь час (десь рік) вони з’їдуть (є куди). З моїми батьками вдома мені дуже погано, завжди немає настрою, часто плачу.
Хочу жити саме з чоловіком, прокидатися і засипати з ним. У його будинку я завжди маю настрій, бажання щось робити, кудись ходити. Я навчаюсь останній рік. Він працює, йому 24 роки. Коли він ходить на роботу (не основну), мені дуже без нього погано, хочеться завжди бути поряд. Можливо це через нудьгу.
Може, дасте якусь пораду? Я навіть не знаю, що й зробити. Його батьки наполягають розписатися не наступного року, а десь за рік. Кажуть потім якраз вони переїдуть, ми житимемо і так далі. Але я не можу чекати, я втомилася бути у підвішеному стані, втомилася плакати.
З моїми батьками стосунки хороші, але вони практично нічого і не знають про моє життя, я нічого не розповідаю та бажання ділитися нема. Не знаю що робити.
