Свекруха почала мене дратувати, а чоловік звертається до неї з будь-якого питання.
З чоловіком ми разом уже п’ять років, із них одружена два роки, є спільний син — йому 11 місяців.
Жити разом із чоловіком почали мало не відразу, і це дивно, бо знайти людину, з якою мені комфортно займатися побутовими справами, було нелегко. Я за вдачею замкнута або, як називають навколишні, нелюдима.
Я була ще приїжджою студенткою на шиї батьків, а він уже працював. Потім батьки не змогли мені більше допомагати, і чоловік із його батьками прийняли мене до себе.
Ми жили з ними пів року. Я практично не виходила з кімнати, коли вони були вдома, допомагала по дому, доки нікого не було.
Потім його батьки вирішили відселити нас та взяли однокімнатну квартиру в іпотеку. Через кілька років її продали та допомогли з першим внеском в іпотеку на будинок, яку виплачуємо ми самі.
Двір великий, і вони вирішили, що влітку житимуть у прибудові. Я спочатку була проти. Тепер це вже друге літо, коли я не виходжу з дому вечорами та вихідними днями, а свята для мене стають випробуванням.
Чомусь здається, що свекруха «живиться» всіма важливими для мене подіями. Я не хотіла весільної урочистості, чоловік теж, проте він не зміг сказати своїй мамі про це, і вона всю організацію взяла на себе. Під час вагітності ми збиралися купити для малюка ліжечко та інше приладдя. У результаті пішли до магазину, який вона обрала.
Її надто багато у моєму житті стало. Щойно сталося — чоловік біжить повідомляти мамі. А я не зможу з нею конкурувати, тож плачу від безсилля. Я багато разів намагалася говорити з чоловіком, а він начебто й розуміє, але не хоче приймати мої істерики. Сподіваюся, що ви підкажете, що робити у цій ситуації.
Таня, 27 років
