Батьки чоловіка пенсіонери, сестра, будучи заміжня, постійно випрошує гроші, то їй потрібний айфон, то допоможіть зуби зробити, речі хоче купити, після весілля вона постійно сиділа і співала мені пісні про те, яка у мого чоловіка була колишня наречена хороша, що вона весь час їм купувала дорогі подарунки, чоботи, косметику їй та мамі, могла безпардонно зняти з мене взуття і сказати: «Подаруй мені, там, у Києві собі нові купиш!»

Намагаюся розібратися в ситуації, що склалася. Чи то я егоїстка, чи то з ріднею не пощастило.

Вийшла заміж у 25 років. Чоловікові було 37 років. Чоловік живе в Києві зі мною та двома маленькими дітьми на орендованій квартирі.

Батьки його в іншому місті. Є старша заміжня сестра з двома дітьми і брат теж з двома дітьми, але в розлученні, яке живе з батьками.

Діти його відповідно до матері. Чоловік мій перед весіллям відремонтував батьківську хату, прилаштував другий поверх, літню кухню.

Ремонт капітальний, повністю обставив технікою та меблями. При тому, що сам мешкає в іншому місті на орендованій квартирі.

Загалом добре. Він це робив для старших. Після весілля ми поїхали до Києва. Через 2 роки з’явилася дитина, слідом за другою.

Квартири у нас так і нема. А біда в тому, що його батьки пенсіонери, брат невдаха, зарплата невисока, сестра, будучи заміжня, постійно плачеться і випрошує гроші.

То їй потрібний айфон, то допоможіть зуби зробити, речі хоче купити. Після весілля вона постійно сиділа і співала мені пісні про те, яка у мого чоловіка була колишня наречена хороша, що вона весь час їм купувала дорогі подарунки, чоботи, косметику їй та мамі.

Могла безпардонно зняти з мене взуття і сказати: «Подаруй мені, там, у Києві собі нові купиш!».

Після нашого від’їзду регулярно надсилала мені замовлення купити їй сукню, джинси, чоботи. І казала: «Так скажи моєму братові, щоб грошей дав! Він не відмовить!».

Я спочатку їй купувала, і виконували її прохання. Потім не витримала і трохи «окатила окропом».

Так само йде справа і з його матір’ю. Вона приїжджає, звичайно за рахунок сина, квитки купую завжди я.

То вона лікуватися приїжджає, то вони за дітьми нібито скучила. І щоразу біжить магазинами і купує речей для всієї рідні.

Справа в тому, що мій чоловік колись добре заробляв і справді всіх балував, одягав, взував і так далі. Тоді було своє житло та гарний бізнес.

Зараз картина інакша. Немає такого стабільного прибутку, немає житла.

Ось скажіть мені зараз будучи одруженим у 40 років без власного житла та двома дітьми чи мають родичі моральне право маніпулювати його добротою, тиснути на жалість та вивужувати собі гроші?

Зверніть увагу не на ліки, ні на лікування або ще якісь життєві труднощі. Просто мати хоче на море з’їздити, або брат, якому 38 років, теж хоче вбратися за чужий рахунок, сестра айфончик і бозна ще що!

Якщо все розповідатиму, просто втомитеся читати. Ці закиди мало не кожного дня.