Мій коханий чоловік частенько почав говорити, що я маю сісти на дієту. А справа в тому, що в мене нещодавно був важкий період у житті, і я, так би мовити, «відгодувалася».
І щоб ви не подумали, що я схоже на слона: важу я 61 кг, зріст 167, виглядаю візуально вище. Згодна — вага не ідеальна!
Чому не взяти себе в руки і не схуднути, спитайте ви. Для мене, як і для багатьох дівчат із подібною проблемою, це зробити досить складно.
А коли мій чоловік підбиває мене на це, посміюючись зробити це ще важче чомусь. Поїсти я люблю, взагалі у хорошому сенсі їжу люблю різну.
Але ж це не привід мене ображати? Друга причина, через яку я не можу сісти на дієту – це розхитане здоров’я в період стресу.
А період той тривав у мене на початку року і до вересня. І йому я це кажу, пояснюючи, що не можу худнути, поки погано почуваюся, якщо добре не поїм.
Дієта або те ж правильне харчування має на увазі «зелень» у кращому випадку, у гіршому — багато грошей на вітер (раніше я сиділа на дієтах і чудово уявляю, скільки це коштує).
Особливо, якщо готувати чоловікові одне, а собі інше, згідно з дієтою (ми живемо разом).
Загалом, така не оригінальна проблема. Чому сюди пишу?
Тому що цікаво, наскільки багато чоловіків наважується промовити фразу: «Тобі час худнути» або «А не хочеш на дієті посидіти?».
І наскільки це загрожує? І чи варто пропускати його слова повз вуха?
Чоловіки дійсно уникають дівчат, що погладшали? Що робити, якщо чоловік мене не чує, що я зараз не в тому стані, щоб зайнятися ґрунтовним харчуванням?
Разом ми вже майже 5 років і в горі, і в радості. У мене не настільки страшне тіло, це моя думка.
Дітей немає, ми не поспішаємо, хоча багато що разом пройшли. Цікаво дізнатися думки жінок, які стикаються з такими фразами від чоловіків – до чого на практиці наводили відмови худнути?
— Мамо, заспокойся, будь ласка, не нервуй. Просто поясни, що трапилося, — Поліна мимоволі потерла…
— Женю, а чого ви весь шашлик дочиста змели? Могли б хоч жменьку для жінки,…
— Та облиш, Аню, тобі що, шкода? Просто в Антохи зараз складний період... — А…
Той вечір починався як завжди: чотирирічний Михайлик уже солодко сопів у своєму ліжечку, на кухні…
Той суботній ранок починався у мене за звичним, роками відпрацьованим сценарієм: на плиті тихенько пихтів…
— Лідочко, глянь, будь ласка, чи є ще хтось у коридорі? Хотіла сьогодні раніше піти.…