Життєві історії

«Ну що ж, у кожного свої корені…» або «Як мило, що ти все ще тримаєшся за сільські звички». Але найотруйнішою її фразою, тією, що врізалася мені в пам’ять, як скалка, була: — Ой, селючка

Свекруха Світлана Володимирівна сміялася з мене майже з першого дня нашої зустрічі. Не грубо, не відкрито — ні, вона була…

1 годину ago

— Новий рік, синку, сімейне свято, ти навіщо її за собою приволік? — Вона моя дружина, — так само тихо відповів їй син, а у Лілі серце шалено калатало в грудях

— Лілю, а ти що це наготувала стільки? Із собою щось хочеш зібрати? — Запитав чоловік, заходячи на кухню й…

14 години ago

— Поки ми з Ганною живі, про цю квартиру, навіть не думайте, а краще зовсім забудьте про неї. Наш будинок, все, що у будинку й мій «Лексус» наступного тижня оформлю на вас

Діти потихеньку під'їжджали. Хоча, які вони діти? Старшому синові, Леоніду, вже сорок, та й молодшому Іванові, двадцять п'ять. Донькам: Маргариті…

21 годину ago