«Занепала» жінка була до болю схожа на його кохану дружину, і від цього в нього паморочилося в голові й кололо почуття провини, з одного боку, він відчував, що закохався безповоротно, а з іншого… А з іншого – його «Маринка» докірливо дивилася з портрета і наче хитала головою, дивлячись, як чепуриться чоловік перед походом «у культуру» з іншою жінкою, хоч і схожою на неї з усіх боків
На Маринку несподівано звалилося останнє кохання. Те, що воно саме останнє, Маринка зрозуміла одразу після того, як воно на неї звалилося. З того самого моменту в неї в
— Дівчинко, в нас так заведено, ділитися одне з одним. А от якщо ремонт буде нам заважати, ми викличемо поліцію! — пригрозив сусід
Прочитала історію про нахабних сусідів і зрозуміла, що такі є скрізь, сама зіткнулися з безцеремонністю сусідів. Про це й хочу розповісти, мені цікаво, чи багато зараз таких людей.
— Мамо, ти все одно на пенсії, посидь будь ласка з Міланкою, замість садка. Оленка переймається, що донечка буде часто хворіти, нахапається там від тих дітей. Прийдеться постійно брати лікарняні, — сказав син
Коли я була потрібна невістці, як няня дитині, до того ж безплатна, вона була дуже милою і привітною. Але так було, поки їй вигідно. Розпочиналося все з того,
— Мамо, я прийшов зі своєю дружиною! З нами буде жити поки що
Поки я поралася на кухні та готувала вечерю для сина та чоловіка, думала про життя, та про те, що зовсім скоро Новий рік. Але мій син вирішив мене
Іра працювала віддалено і не могла весь день вислуховувати нескінченні потоки пліток, тому просто ставила родичці на стіл частування і йшла в кімнату працювати. Надана сама собі, Марина шастала по шафах, запам’ятовуючи те, що бачила, і потім переказувала матері, яка погана дружина дісталася Іллі. — Мамо! У неї бруд у квартирі. І братові вона майже не готує, живуть на доставках. Хоча є й хороша новина: вона каструлі нові купила. Дорогі! Я бачила такі в магазині. Треба попросити, щоб вона їх тобі віддала. Навіщо вони їй, якщо не готує
— І каструльки! Каструльки теж навпіл ділити треба! У вас вони он які модні, а значить, грошей коштують і підлягають розміну! – Марина розпоряджалася розподілом речей брата і
Моя мрія допомогти тому, хто бореться і живе власними силами, а подарунок у вигляді квартири і грошей буде приємним бонусом за працю і старанність. Я готовий піти на ризик і віддати все за свого життя, не дивлячись на ризик залишитися на вулиці, а у відповідь я лише прошу бути другом вашої сім’ї, щоб ви час від часу, провідували мене, грали в шахи і запрошували на обід. Якщо у вас квартира менша, ніж моя, або ви знімаєте, можете переїжджати до моєї, а я сам переїду до вашої
Біля нашого магазину у дворі з’явився дідусь. Видно, що інтелігентний і не бездомний. Але раніше я його жодного разу не бачив, хоча все життя тут живу. Він стоїть
Бабуся піднімала висохлу обтягнуту майже прозорою шкірою руку і грозила пальцем: «І не смій плакати і сумувати без мене! Життя все одно кінцеве! Завжди займайся справою, стеж за собою, а то заробиш собі виразку і перетворишся на уїдливу людину!» Дідусь обіцяв так не робити і лягав поруч, притискаючись до бабусі, яка згасала, і обіймаючи її
Дідусь провів свою дружину в інший незвіданий світ. А до доньки переїжджати відмовився. У неї був дуже діловий чоловік і всебічний достаток, вони їздили на дорогій автівці вартістю
Згадала вона, як розривалася між синочком своїм, роботою і домом. Ранній підйом, пізній відбій. І все встигала! Зранку бувало підскочить ні світ, ні зоря, чоловікові сніданок приготує, нашвидкуруч себе до ладу приведе, Матвійка вбере напівсонного, в садок прибіжить, здасть дитину, і бігом на роботу. А на роботі теж і хвилинки посидіти не вдається
Світлана Анатоліївна зазвичай у цей час уже десятий сон додивлялася, але сьогодні, всупереч своєму правилу лягати не пізніше 10-ї години вечора, вона ніяк не могла заснути. Спочатку жінка
— Дивись, Лілько, – осадила її якось сусідка по парті, Марина, – Ось приведе мамка тобі вітчима, будеш знати! — А хто це? – здивувалася дівчинка, яка вперше почула дивне слово. — Вітчим – це такий страшний чужий дядько, якого мама замість татка твого знайде і до вас жити приведе! – зі знанням справи розповідала Маринка, у якої вітчим уже був
Коли пішов батько, Лілі було сім. Вона вважала себе зовсім дорослою, адже вже ходила до школи, ну і що, що тільки в перший клас. З батьком у Лілі
І ось, зовсім недавно, коли вони сиділи на лавочці біля під’їзду, жваво обговорюючи способи боротьби з жучками в крупах, які все ще чекали на свій «зоряний час», повз них пройшла сусідка Валька, ведучи свого сина за руку і вимовляючи: «Скільки можна? Весь порошок на тебе перевела, тисячу разів тебе просила не лазити де попало» І тут Петрівна грюкнула своїми підсліпуватими очима на Клавку і вимовила: «Тисячу! Клавко, ти ж мені з якого року вже ніяк не віддаси!»
— Ой лишенько, чи я на тому світі вже!? – вигукнула Клавка, коли побачила звідкись зверху своє розпростерте посеред кухні тіло з черпаком у правій руці й зубами

You cannot copy content of this page