Головна

Життєві історії

— У нас чотири дорослі коти й четверо кошенят. Це вісім тварин у трикімнатній квартирі. Ти взагалі розумієш, про що я говорю? — Кошенята тимчасово, — повторила вона вже звичну фразу. — А чотири дорослі коти — це назавжди?! — Ну… поки що назавжди. Але ж вони нам зовсім не заважають
Життєві історії 0
Михайлові перевалило за п’ятдесят, і останні пів року його життя перетворилося на сюрреалістичний кошмар. Адже в їхній затишній досі квартирі тепер безроздільно порядкували чотири коти. Клуби шерсті витали
— Лаврентій я, домовик твій! — А хіба вони… Ой, ну тобто ви… Ну, тобто, домовики бувають? — затинаючись, запитала дівчина. — А то! — із поважним виглядом промовив Лаврентій і знову почав командувати: — Так, встала! Нічого на підлозі холодній сидіти, ходімо на кухню, пиріг пекти! — Навіщо пиріг? — крекчучи і встаючи з підлоги, запитала Ліза. — Як навіщо? Михайла з двадцятої квартири спокушати
Життєві історії 0
Єлизавета, чи просто Лізонька, як її кликали всі, хто знав, уперше не знала, куди себе подіти на Новий рік. Знаєте, буває таке: ніби й молода, і гарна, і
— Та яка ж це робота — ягоди збирати?! — здивувалася Іра. — Це не на грядках догори дупою стояти й у землі колупатися по лікоть. Я, поки збираю, завжди так наїмся, на всю зиму вперед. Ізольда з сумнівом подивилася на малиновий кущ, що ріс поряд із нею, і простягла руку за великою ягодою. Вона вже хотіла закинути її в рот, як помітила черв’ячка, який зручно влаштувався всередині ягоди
Життєві історії 0
— Господарі! Агов! Є хто вдома? — Дві дівчини стояли біля хвіртки дачного будиночка. — Ганно Петрівно, ви тут?! На поклик із дому вийшла жінка. — Іринко? Здрастуй!
— Ми ховаємо її, я до останнього доглядала за матір’ю чоловіка, а Катя приїжджала лише раз на місяць. А коли свекрухи не стало, відзначили тільки дев’ять днів, і Катя з’явилася з чоловіком та своєю свекрухою. І таке почалося
Життєві історії 0
— Ти як хочеш, а я ні забути, ні пробачити її не можу, — каже чоловікові Олена. — І якщо ти зараз кинешся її підтримувати й розгрібати її
— Добре ще, що ялинка невисока, й іграшки сучасні, не б’ються, — пихкала Ольга, намагаючись установити деревце прямо. — Ти мені свято зіпсувати вирішив? Кекс лежав на дивані, вилизуючи шовковисту коричневу шерсть, і дивився на господиню з образою — жадана здобич вислизнула з його лап, коли була вже так близько
Життєві історії 0
— Ми могли б зустріти Новий рік разом, — несподівано для себе промовила Ольга й зніяковіла. Жінка була вже не в тому віці, щоб червоніти, запрошуючи в гості
— Хочу тебе в білій сукні, лімузин, родичів і друзів на весіллі, — нібито жартома каже співмешканець доньки. — Так, банально, але хочу, щоб на нашому веселому весіллі порвали баян. Ось такий у мене каприз, якщо хочеш, так вважай
Життєві історії 0
— Тепер Валера істерики їй влаштовує, каже, що дозрів для шлюбу, що хоче весілля й урочистостей, і сукню, і родичів на банкеті, — розповідає Анжела подрузі. — Отакої!
— Ми тут із зятем попрацювали. Стіл готовий, он, дивися. Ольга повільно обвела поглядом кухню. На столі красувалися і звичні м’ясні страви, і незнайомі вегетаріанські. Мати й чоловік посміхалися їй, явно чекаючи на похвалу. Але щось усередині неї зламалося
Життєві історії 0
— Ти це що собі дозволяєш? Валентина Сергіївна завмерла на порозі, стискаючи ручки сумки-холодильника. Усередині лежала буженина, яку вона маринувала три дні, домашня ковбаса й контейнер із холодцем
— Готувати треба більше і частіше. Удома, самій. І грудинку можна не купувати, а самій робити. Не знаєш як? Запитай рецепт у мами моєї, вона тобі сотні разів пропонувала, але ти ж тільки пирхала. І йогурти можна вдома робити. З варенням, мама тобі приносила, але ти знову ж — пику кривиш
Життєві історії 0
Валерія нещодавно від чоловіка пішла. Їхній спільній дитині зараз рік і вісім місяців, але просто жити далі стало зовсім несила. — Загострилося все, як це й буває, коли
Не житло, а іграшка. Ремонт свіженький, мати колеги й пожила в ньому всього місяць, потім лікарня й усе. Настільки затишна квартира, що й не описати. Та ще й з меблями, і з технікою. Онучка жінки теж терміново купувала собі квартиру, але в іншому місті, тому й продаж був спішний. Наталка як побачила, так загорілася. Такий варіант знайти ще просто неможливо
Життєві історії 0
— Вигребли вже все до останньої копієчки. Усі: і молоді, і свати, і ми з чоловіком. Віриш, угоду призначали на певне число — після зарплати, благо, так небагато
— Ти ж знаєш, що мені начхати й на Новий рік, і на подарунки. Я хочу лише одного — свободи. Мамо, я хочу розлучитися! На кухні повисла страхітлива тиша. Єлизавета Борисівна повільно підійшла до доньки й уважно подивилася їй у вічі. — Ти справді хочеш розлучитися з Кирилом? — Так. Будь ласка, зрозумій мене
Життєві історії 0
— Мамо, мені здається, що заміжня за Кирилом не я, а ти! — роздратовано пробурчала Марина. — Так, ти — теща. Але яке тобі діло до шкарпеток мого

You cannot copy content of this page