— Все добре. Діти молодці, онуків уже троє, четвертий запланований. А Оленьки моєї не стало
Вийшов на зв’язок однокурсник, з яким не було зв’язку років 20, якщо не більше. Вибрали з ним час, щоб поностальгувати, влаштували відеоконференцію. — Як справи? — запитую. — Як діти, як Оленька?
— Мамо, мені неприємно слухати такі слова про мою Оксану. Негарно це. Ти знецінюєш мій вибір
Щоразу приходячи до мами в гості, Семен вислуховував критику його цивільної дружини Оксани. — Ох, ну не розумію я, що ти в ній знайшов? Худа, шкіра бліда, фу. Така
Живу я в цьому лісі давним-давно, одна-однісінька. Трави збираю, корінці, ягоди цілющі. Приходять до мене люди різні, кожен зі своєю бідою, і всім я допомогти намагаюся. Тільки так мені сумно одній жилося, так хотілося поруч мати рідну душу, що занадилася я ходити в лісову гущавину, на галявину заповітну, де живуть лісові духи. Стала я просити їх, щоб послали вони мені доньку, маленьку та гарненьку, щоб було мені веселіше жити на світі й людям допомагати
Меланія сиділа на підлозі, заливаючись сльозами, над нею грізною громадою навис батько з батогом у руці. — Не треба, батьку! – благала дівчина, заплющивши очі і прикриваючи голову
— Ти, дівка, зіпсована якась. Жінка, що не може мати дітей, — уже й не жінка, а тільки півжінки. Що це за хата в нас без онуків-то
— Жінка, яка не може мати дітей, — уже й не жінка, а тільки півжінки. Так свекруха моя каже, — Марійка зітхала й гірко посміхалася. — А ти не слухай, — різко
— Жіночку завів, — вирішили подруги. — Вік такий, сорок п’ять. Дивись, Оленка, втратиш чоловіка. Борись!
Одного разу чоловік Олени Іванівни раптом став до неї байдужим. Перестав обіймати, цілувати перед тим, як йти на роботу, не притискався більше під час пробудження. Ввечері в ліжку
От скажи Вітя, за що з нами так чинить Катя? Ми що, не пропонували їй відгородити ділянку в нас і побудувати там дачний будиночок? Навіщо вона чужим людям віддала гроші за такий самий клаптик землі, який у нас могла безплатно взяти? Та й Бог із ним, із грошима. Навіщо вона промовчала і приховала купівлю дачі від нас
Валентина переверталася в ліжку з боку на бік і сопіла в темряві, поки чоловік Віктор не попросив її: — Та спи вже Валюха, мені зранку рано вставати, не
— Де ти спиш, Юлечко, на печі в залі? Який морок. Ти що, бабця стара? Піч – не місце для сну! У будинку було всього дві кімнати, розділені дверима, Марія поміркувала трохи і найняла працівників, які в короткий термін зробили до будинку прибудову з окремим входом. У цій новій прибудові вона спорудила для себе спальню і робочий «кабінет»
Першого вересня Юля йшла з подружкою зі школи і скаржилася: — Бачила нашу нову класну керівницю, Марію Федорівну? — Ну, – шмигнула носом Марічка. — Ой Марійко. Нічого
— Заповіт? На Ганнусю цю? А Денис знає? – охнула Валечка і мало повз стілець не сіла. — Ой, а це найцікавіше! Я, коли рішення прийняла, то синові зателефонувала і все сказала. Як заметушилися вони, як забігали. Олена дзвонила тричі! Сама дзвонила! Вибачалася. Мовляв, вибачте, вибачте, Ірино Володимирівно, гормони в мене після появи малюка, ви мене не так зрозуміли. Ви в нас єдина і взагалі ми вас любимо й поважаємо
— З сином посварилася знову. І з Оленою. Уявляєш, Валю, у мене спину прихопило, я попросила Дениса мене до ортопеда звозити. Хороший такий ортопед, я зі своїми проблемами
— Нам залишилося тільки двері в стіні зробити, – сміялася бабуся, – і буде спільна квартира. Ви, якщо що – слухайте, я в стіну постукаю, коли мені від вас допомога знадобиться. Мені так швидше буде
Марія поверталася з роботи з повними пакетами провізії. Дорогою зайшла в магазин, щоб не виходити вже цього осіннього похмурого вечора з дому. Вона піднімалася сходами на свій другий
Молодята пішли танцювати, ставши в центр кола, а Сашко повернувся до столів. Він уже на початку застілля помітив молоду красиву жінку – старшу сестру нареченої. Наталя була стрункою, як юна дівчина, хоча вже мала сина чотирьох років – Олексійка. Вона прибирала вивільнені страви зі столу, і мила тарілки в сусідній кімнаті
Сашко їхав електричкою на весілля друга. Разом з Єгором вони товаришували з самого дитинства, та й служили разом, були «не розлий вода», раділи листам з дому, читали разом,

You cannot copy content of this page