Головна

Життєві історії

А за рік, у них ще зʼявилася донька, – роздратовано сказала Марія Борисівна, – тепер у столичній квартирі один живе, коли зйомки або вистави в столиці проходять. А мою дурепу все влаштовує: вона йому довіряє. А я спеціально на Фейсбуці його сторінку дивлюся – взагалі жодного натяку на сім’ю: свої фото, зі зйомок з акторками різними. Дивлюся сторінки колег: фото з дружинами, з дітьми. Оди хвалебні дружинам співають, що вони без них не стали б тим, ким стали
Життєві історії 0
Якось на роботі зайшла розмова про новий серіал. Марія Борисівна скривилася як від зубного болю: — Терпіти не можу всіх цих сучасних акторів – ні таланту, ні харизми!
Милий, – пробувала я говорити з чоловіком, – ну ми ж з тобою ще молоді, руки і ноги є, заробимо самі. Батьки не зобов’язані нам усе надавати. Але чоловік вважав інакше. Раз є, повинні поділитися. І крапка. Те, що мої батьки колись починали з орендованої кімнати, цвяха в стіні і матраца на підлозі – не аргумент
Життєві історії 0
Мій чоловік на мене образився, точніше ображався він на моїх батьків, але висловлював своє невдоволення саме мені. — У твоїх батьків є можливість нам допомогти, – надував щоки
Увечері, пізно вже було, Микола до вашого магазину підігнав машину, вони з Наталкою щось розвантажували. Стала я стежити, та коробки помітила. Тут і з’ясувалося, що Наталя торгує товаром зі своїх коробок. Батько на базу з’їздить, привезе точно такий самий товар, мої коробки стоять, а те, що люди платять, йде в кишеню його донечки
Життєві історії 0
Захотілось і мені поділитися своєю історією. Живемо ми з чоловіком у сільській місцевості. Я працювала довгий час фельдшером, але нас наздогнала оптимізація охорони здоров’я, тож нашу амбулаторію просто
Ну що це таке, – скаржився Ірині брат, – не таким тоном їй відповіли, не так до столу покликали, не так глянули, проходячи повз. Нам усім важко після втрати тата, але життя триває. Я через мамину образливість на порожньому місці не хочу дружину втратити. — Я, грішним ділом, подумала, що це звичайна історія: невістка проти свекрухи, – каже Ірина, – а потім пригадую: так, мамі щось скажеш, а за кілька днів вона згадає зі сльозами й образою все, що ти їй сказала. І вкладе в нешкідливу фразу зовсім інший сенс, мовляв, хотіли її образити. Не любимо, не цінуємо
Життєві історії 0
Не можу більше, – каже Ірина, – просто сил ніяких немає. Я після спілкування з нею, як вичавлений лимон. І знаю, що вона дуже мене любить, я її
І не потрібні мені ці горезвісні картопля з цибулею, не варті вони нервів. Чоловік вічно приїжджає злий, нервує, я теж. Навіть в лікарню я поїхала в суботу одна, на швидкій. — Як вже буде дитина, то подзвони, – говорила мені мама по телефону, – а чого зять у місто попреться, щоб тебе у вікно побачити, приїде потім, у неділю
Життєві історії 0
Ми з чоловіком і маленькою донькою живемо у квартирі бабусі, маминої мами. Її вже давно немає, спочатку цю двокімнатну квартиру мама здавала, а потім, коли я надумала заміж
Аліна Сергіївна часто приходила в цю квартиру, поки Влади і Саші не було вдома. Сашко – син Аліни Сергіївни теж не знав про ці візити. Він дав ключі матері ще минулого року, коли вони їхали у відпустку, і благополучно забув про це. А жінка користувалася їхніми речами, іноді брала щось із продуктів або милася в них удома. Вона виправдовувала себе тим, що пенсія в неї маленька, а Сашко непогано заробляє. Та й узагалі, повинен же він допомагати матері
Життєві історії 0
Аліна Сергіївна тихо піднялася сходами і відчинила двері квартири. Це був не її будинок, а її сина, але в жінки були ключі. Її невістка Влада навіть не здогадувалася
Ну, зрадив, ну з ким не буває! Він одумався тепер, а ти сім’ю руйнуєш і залишаєш дівчинку без батька! З ким не буває? Зрадив? Він зраджував мені в нашому ліжку, без жалю виставив нас із донькою з дому, дріб’язково простежив, щоб я подарунків від нього і його матері з собою не забрала. І я залишаю доньку без батька? Та посади мою дівчинку серед інших дітей – тато її навіть не впізнає
Життєві історії 0
Моїй доньці було 4 місяці, я сиділа в декреті, з усіма наслідками, що випливають звідси: самостійних грошей, своїх власних – кіт наплакав. Часу не було ні на себе,
Тітко Галю, ну скільки можна? Я ж вам уже казала, що це мій колір, просто фарбуюся в чорний, бо він мені більше до вподоби
Життєві історії 0
Віра сиділа на кухні, поглядаючи на чашку чаю, що вже давно охолола. Вона не раз перегравала в голові всі ці нескінченні запитання від знайомих і родичів, що не
Старша дочка, Катерина, після переїзду до Києва, теж віддалилася, вона мала серйозні стосунки і планувала запросити батька на своє весілля, але замість теплої розмови почула лише запитання: “Скільки треба грошей?”
Життєві історії 0
Моя історія почалася так само, як і в багатьох інших жінок. Я вперше вийшла заміж у 19 років за Івана, простого, але дуже доброго чоловіка. Він був з
Ганна тримала господарство, яке включало корову Марічку, свиню Степана, кілька овець та курей, що радісно неслися в курнику, наповнюючи хату свіжими яйцями
Життєві історії 0
У нашому невеличкому селищі, затиснутому між двома лісами, де взимку все поринає у глибокий сніг, а влітку духмяніє різнотрав’ям, жила родина Пилипчуків. У тій родині було шестеро дітей.

You cannot copy content of this page