Головна

Життєві історії

— Я дзвоню, а мені сто відмовок, що вона свою дитину виростила, що не зобов’язана, що вона на пенсії хоче жити спокійно, а ми повинні няню наймати. А яка няня? Який сенс у роботі, якщо гроші віддавати няні?
Життєві історії 0
— Як же, думала, ми ж сім’я, треба ж допомагати й підтримувати. Тільки, знаєш, мені ця допомога тепер боком виходить. Так образливо! — скаржиться Олена подрузі. — А
— Ось така, мати в тебе, Іване, дурепа! — вила свекруха, сидячи в однокімнатній сина, навіть онука налякала. — Нічого, я з Олею вже зідзвонилася. Продамо квартиру, я собі будиночок поруч із сестрою куплю, вам віддам Іванову частину
Життєві історії 0
— Чоловік злиться, і я злюся. Ні, договір ми, звісно, ніякий із нею не підписували, але й її за язик не тягнули: вона сама клялася й божилася, —
Приношу канапки, а їх хтось з’їдає. Хто з вас це робить? Зізнавайтеся! Колеги, що сиділи у великому приміщенні, відірвалися від екранів комп’ютерів і весело розреготалися. — Значить, твої канапки найсмачніші в цьому офісі! — вигукнула Настя, старший менеджер із продажу. — Мій гороховий суп, наприклад, ніхто не краде. Та й макарони з підливою завжди лежать недоторканими
Життєві історії 0
— Та що ж це таке! — почувся роздратований голос Каті. Вона визирнула з офісної їдальні і, насупившись, оглянула всіх співробітників. — Щоразу одне й те саме! Приношу
— Зорько… Ти чого, вставай… Ну… Вставай, моя любимко… Знаєш, от Клавка каже, в неї Майка, така свинюка, напаскудить і тут же вляжеться, у те паскудство, вименем прямо, вивазюкається вся, ооой. Каже, тричі воду міняє, доки вим’я відмиє, уявляєш?
Життєві історії 0
— Де ти була? — Василь стояв на тремтячих ногах, важко спершись обома руками на стіл. — Тебе питаю, Надько! Надія, ще молода, міцно збита, впевнено стояла своїми
— Ніночко, дозволь нам узяти трохи їжі із собою! — попросила свекруха. — У нас вдома нічого нема, а тут стільки всього смачного залишилося. Ніна розгубилася від несподіванки. З одного боку, вона розуміла, що їжа й справді залишилася, і не хотілося, щоб вона зіпсувалася. Але з іншого, жінка вклала стільки грошей та зусиль у приготування страв, що їй хотілося зберегти рештки для себе
Життєві історії 0
— Свято буде чи ні? Я так нічого й не второпала, — поцікавилася за два тижні до дня народження Ірина Валеріївна. — Мені треба бігти в магазин по
Перший тиждень було навіть весело. Шашлики, посиденьки на веранді, купання в річці. Я намагалася догодити всім: готувала улюблені страви, накривала гарні столи. — Віко, яка ти молодець! — хвалила свекруха. — Господинька! Але вже на другий тиждень я зрозуміла: свято закінчилося. А почалися важкі будні
Життєві історії 0
Сестра чоловіка, Марина, репетувала так, що в мене у вухах аж дзвеніло. А я стояла на ґанку, руки ще мокрі — щойно домила гору посуду після обіду. —
— Ну точно! Не в цю коробку я насіння прибрала, а в ту, що з насінням квітів. Вони просто поруч стоять, та й однакові ж коробки, певне, й справді переплутала. Піду подивлюся. Ліда дивилася на маму й усміхалася. Он як, наче кішка з салом, бігає вона зі своїм насінням, щороку одне й те саме
Життєві історії 0
— Мамо, а ти що шукаєш? Загубила щось? — Та ні, доню, нічого я не губила. Так, просто… Тамара Михайлівна розгублено перекладала в руках мішечки з насінням і
Наступного ранку я встала раніше, як зазвичай, поки Сергій ще спав… Зварила собі кави у турці, зробила собі два тости із сиром і ковбасою, дістала багет та банку червоної ікри, які учора купила собі. Тепер можна не економити
Життєві історії 0
— А де наш телевізор? — я стояла посеред вітальні й дивилася на порожню тумбочку, на той запорошений квадрат, де ще вчора була наша плазма. Чоловік відірвався від
Мої це яєчка! Мої! Курки наші, відгодовані. У мене дружина не лише їх годує, а й розмовляє з ними… — Та ні, ти сам поглянь, ось вони, принесла тобі, — Алла відчинила контейнери. Продавець глянув, і вуса знову сіпнулися. — Не мої це. — Як це не твої? Ось вони як лежали в контейнері, так і принесла тобі… та навіщо мені обманювати, я смак домашніх яєць знаю, навіть за запахом можу зрозуміти
Життєві історії 0
Чоловік Андрій провів Аллу поглядом: легеньке пальтечко, блакитний шалик, вуста швиденько, але впевнено, підфарбувала… — Куди? — запитав Андрій. — На базар, по продукти. — Але ж ми
— Вам які пиріжки? — голосно питала з віконця вуличного кіоску продавчиня Маргарита. — Усі свіжі, сьогоднішні! Покупці товпилися біля вітрини кіоску «Гарячі пиріжки» і квапилися взяти товар хутчіше, поки не прийшов їхній автобус — поруч була зупинка
Життєві історії 0
— Вам які пиріжки? — голосно питала з віконця вуличного кіоску продавчиня Маргарита. — Усі свіжі, сьогоднішні! Покупці товпилися біля вітрини кіоску «Гарячі пиріжки» і квапилися взяти товар

You cannot copy content of this page