Головна

Життєві історії

— Ну, а заміж кличе? – запитала мати, знаючи про кавалера доньки. — Учора натякнув, сказав, як би нам оформити стосунки… — Ну, ось, бачиш, – зраділа Валентина, – правильно каже, чого тягнути. Ти ж погодилася? — Ні, мамо, поки що не погодилася. Старший він… старший за тебе й батька. — І що? Головне, що пенсія хороша, працює, та й житло є. — І що мені його пенсія… любові ж немає, відчуваю я, немає любові… — Тьху ти, Сонько, в кого ти така вродилася? Яка тобі любов треба? У тебе дитина на руках, піднімати треба, гаруєш на кондитерці за копійки… кохання воно все шукає
Життєві історії 0
Соня виросла під окрики батька і бурчання матері. Двоє молодших братів ще з малих років були під її наглядом, у тому сенсі, що уроки перевірити, нагодувати, на вулицю
І коли зʼявився син, Микита знову звалив на себе більшу частину обов’язків. Вставав ночами, у вихідні прибирав у всій квартирі. Готував їжу, щоб його кохана не напружувалася. І він усе чекав, коли ж Лера включиться, стане йому хоч у чомусь допомагати. Але цього не відбувалося. Вона лише постійно скаржилася. Що дуже втомлюється з дитиною, що в неї ні на що немає сил і часу. Однак, вона встигала за тиждень подивитися кілька сезонів серіалу і спала весь той час, що спала дитина вдень (а спав Тимко, на диво, і справді добре)
Життєві історії 0
Микита їхав додому і мріяв про просту домашню вечерю. Йому зовсім не потрібно було щось фантастичне, він був би радий і картопельці з курочкою. Або навіть тарілці борщу.
Ну, приїхали ми з Михайликом, з татом твоїм, з приводу Каті поговорити, щоб у них пожила дівчина. Ця, пава його, все хмурилася та мружилася. А я ж, як завжди, курей навезла, м’яса, олії, картоплі, цибулі, сала. Ну, посадила за стіл, хліб порізала, чуєш, що листок паперу, по два шматочки, суп, ой, Олю… половина картоплі, морквина і цибуля, тьмяний, зате петрушка плаває. Ми посьорбали, а Михайлик мені шепоче: «мамо, я їсти хочу…»
Життєві історії 0
Ольга Петрівна прокинулася рано, ще до світла, не спалося їй. Згадала, як говорила бабуся, ось мовляв, мріяла по молодості, доживу до старості, ух і висплюся. Вставати до обіду
Олька дивиться в очі матері і раптом несподівано запитує: – Мамо, а хто мій татко? Бабусі в магазині говорили, що Семен Коротченко батько мій… тільки я не хочу, не подобається він мені… злий якийсь… Анна обійняла доньку, притиснула до себе. – Не слухай нікого, і сама поміркуй: від Семена я пішла… а ти зʼявилася через рік… невже я тебе дванадцять місяців виношувала
Життєві історії 0
З чого вона раптом стала Морозихою, навряд чи точно скажуть. І прізвище у неї зовсім не Мороз, а Василькова. Ганна Василькова. І червоного носа немає, як у деяких…
Обдарувавши всіх родичів подарунками, тітка задоволена починала шарудіти пакетами, акуратно складаючи їх, дорослі, відчуваючи незручність, відводили очі, Ліза бридко хихотіла, Юлька збиралася вже розвернутися, щоб піти, як тітка, наче схаменувшись, згадувала про ще одну людину цієї сім’ї. — Ах, дівчинко, – вона робила вигляд, що не пам’ятає, як звуть Юлю, – Лізо, ну що ж ти мені не нагадала про дівчину, як тебе… Юля… Тітка лізла в кишеню, діставала прихований там батончик, звичайний батончик, і давала Юльці
Життєві історії 0
Мати метушилася на кухні, вона смажила, парила, пекла і при цьому щось терла, протирала пил, метушилася. Юля тихенько увійшла, поставила портфель, сіла на стілець. — О, Юлька привіт,
Усе, що було у квартирі, без винятку, було зроблено руками Михайла. Він рік за роком сам робив ремонт. Зняв згнившу підлогу, штукатурку зі стін, поміняв сантехніку, двері. Усе ніс у дім, постійно брав підробіток, щоб у сім’ї було найкраще, а тепер йому пропонували зібрати валізи і йти світ за очі. — Так, Михайлику, я ж не жену вас, боюся. Ти ж бачив, що з нашою квартирою було раніше, це він, Єгорка, зробив. Його коли ламало, він трощив і рвав усе, у що впивалися нігті
Життєві історії 0
Оля відчинила двері квартири своїм ключем і весело повідомила з коридору: — Я вдома. — Олю, привіт, – чоловік вийшов до неї назустріч і забрав пакет із продуктами.
— Так, так, – і чоловік закинув майже двометрову ялинку на плече. – Вирішив заради доньки поставити, на Новий рік обіцяла в гості заїхати. Щоправда, їй уже сімнадцять, але для мене все одно маленька, нехай порадіє. А так одному навіщо мені ялинка… Лера з усмішкою подивилася на чоловіка: він так тепло говорив про доньку і так смішно ніс на плечі новорічну ялинку, що в неї піднявся настрій
Життєві історії 0
Валерія пленталася із зупинки додому, обережно наступаючи на слизький тротуар і подумки лаючи місцеву владу, що немає підсипки. А ще їй хотілося, щоб пішов сніг – від нього
— Хороший, бабусю, горіх, свіжий, тільки вчора привіз. — А коштує скільки? Скільки? Так я в понеділок удвічі дешевше брала. — А цей? – уже не питаючи дозволу, бабуся взяла з іншого мішка кілька ядер і тільки одну половинку засунула до рота, решту – в кишеню. Літня жінка ходила від прилавка до прилавка, торгувалася довго, пробувала, а коли дістала гаманець, починалося найцікавіше
Життєві історії 0
Зінаїда Павлівна прискіпливо покрутила в руках пучок кропу і перепитала: — Це за кілограм чи за пучок? — За пучок, звичайно, красуне, зі знижкою віддаю. Сам цими руками
— Привіт, Люба. І я радий тебе бачити. Це, швидше, до тебе запитання. Ти ж більше не дачниця. — Так, – очі Люби забігали по прилавку. – Та ось, шпагат шукала, а тут має бути. — На тому прилавку бачив, – вказав чоловік на стіл навпроти. — Дякую, а ти що прийшов купувати? — Огірки хочу посадити, пам’ятаєш, такі з пухирцями, ти в банки закривала, а я під чарку дуже любив ними хрустіти. Дістану з банки, він маленький такий, кинув його в рот і хрум-хрум-хрум
Життєві історії 0
— Женечко, та не можу я більше! Сил моїх немає, я ж там втомлююся. Навіщо мені все це, якщо ви відмовляєтеся? – син побачив, як у матері затремтіли
— Навіщо ти Світлані будинок зібралася віддавати? – Олександра дивилася просто в очі матері. — А кому? Вона за мною доглядає. Ти думала, що вона буде горщики виносити, а ти будинок отримаєш? Ми ж домовилися. Чи тобі мало здалося? Я тобі нічого не винна і просити доглядати не буду. — Не в грошах справа, мамо. І не в горщиках. — А в чому ж? Дізналася скільки коштує садиба? — Жорстока ти, мамо. Я боюся, як би вона що з тобою не зробила, коли оформлять усі папери
Життєві історії 0
— Навіщо ти прийшла? Ми про все домовилися, здається? — Я ненадовго, хотіла дізнатися, як ти? — Могла б зателефонувати мені або Світлані. — Я хотіла побачити тебе,

You cannot copy content of this page