Життєві історії

— Ну і чого ти домоглася? – зло вимовила Яні колишня найкраща подруга. – Все одно тобі він не дістався. І що, чи вартувало це того? — А

— Дмитре, ану потримай! – Марина сунула готовенького, відмитого до скрипу і обурено волаючого молодшенького сина чоловікові, і підхопила на руки доньку. – Денису скажи, щоб математику доробив!

— Ти не одружишся з цією колгоспницею і на цьому ми закінчили обговорення! До речі, куди зібрався? — У кіно з Міланою. — Машину не бери, не вистачало

— Ледь не істерика з нею була. І мати зятя зателефонувала, добренька така, мовляв, треба просто згрупуватися і допомагати їм. Ага, нашими з чоловіком руками їм і допомагати,

— Ну, а що я можу зробити, грошей у нас із чоловіком немає, я б могла просто переїхати до бабусі і замість доглядальниці доглядати за нею, хоча чоловік

Світлану свекруха закликає подумати про її власну сім’ю, чоловік увесь в образах і каже, що вона не на часі вирішила стати мамою, а її власна мама знизала плечима.

— Не наважиться Даша на другого, – каже Арсеній на розпитування своєї рідні, – зараз донька маленька, та ще й іпотека. А виплатимо, то їй тоді вже буде

Моїй доньці було 4 місяці, я сиділа в декреті, з усіма наслідками, що випливають звідси: самостійних грошей, своїх власних – кіт наплакав. Часу не було ні на себе,

Тепер вона вимагає, щоб ми терміново повернули їй усі гроші, які вона нам дала, – обурюється Жанна, – уяви собі ситуацію? У мене декрет, живемо в однокімнатній, хотіли

— А я в декреті сиджу, з дитиною, з вашим онуком. Я на всю ораву готувати не наймалася. І прибирати за всіма теж – справа не моя, –