Головна

Життєві історії

— Мамо, а навіщо нам прабабуся, якщо у мене є бабуся Олександра і бабуся Любов? — заявила Ліза з претензією в голосі, наче щось не розуміла. — Як навіщо?! Вона моя рідна бабуся, а для тебе — прабабуся, в гості їде побачитися. Я ж розповідала тобі про неї
Життєві історії 0
Ліза посадила свого улюбленого ведмедика в крісло і пригрозила йому пальчиком: — Ось тут і сиди, бо приїде пра-ба-бу-ся і займе твоє крісло. Катерина чула бурмотіння семирічної доньки
— Я… Я вам дуже вдячний. Ось, візьміть, будь ласка, — хлопець дістав усі готівкові гроші – близько трьох тисяч. — Не треба, — Сергій відсторонився. — Мені не гроші потрібні. — Але чому? Ви ж могли просто залишити гаманець собі… — Не моє, — просто відповів чоловік. — Іди давай
Життєві історії 0
— Максиме, зізнайся, навіщо тобі це? — колега уважно дивився на Максима, — немає чим зайнятися? — Чому немає чим? Турбот вистачає, — усміхнувся той, — просто… це
— Ми не винні, що закохалися одне в одного, — запевняв її Дмитро, наче відмахуючись від провини. — Не треба було від’їжджати так надовго. Катерина не пробачила ні Дмитра, ні подругу. Вона не вимовила ані слова: просто зібрала свої речі й поїхала. І вони не спілкувалися довгих двадцять років
Життєві історії 0
Коли Віра запрошувала Катерину в гості, вона плекала надію повернути втрачену дружбу, а не розтрощити життя і кар’єру єдиного сина. Хто б міг подумати, що старі стежки можуть
— Хочу привітати тебе. Я сьогодні була в жіночій консультації. Шість тижнів. Скоро ти станеш батьком нашої другого дитини.  Степан здивовано подивився на дружину: — Ти збожеволіла! Я не хочу! Нам одного сина вистачить! Озирнися навколо, яке життя важке, а ти придумала другу дитину
Життєві історії 0
Пізній вечір п’ятниці. Сина Тимка Олена відправила спати, хоч він і опирався, адже завтра ж не до школи. Чоловік Степан дивився телевізор і задрімав на дивані. Олена вимкнула
— Ну, як твої справи, двічі бабусю? — з порога усміхався Єгор Сергійович, — вся в бігах, у турботах… Так, не дожив мій син до весіль дочок. Але й не думав, напевно, що твої улюблені дівчатка так тебе ображати стануть. — Та що ти таке кажеш? З’їхав з глузду зовсім, чи що, Сергійович? — замахала руками Надя, — у нас все добре
Життєві історії 0
Надія Іванівна була щаслива у шлюбі. Жили вони з чоловіком мирно й спокійно, виховували двох дочок. Та в одну мить усе змінилося, коли чоловік не пережив чергового погіршення
— Привіт, імениннице! — радісно вигукнула Марина, почувши в слухавці слабке «алло?» давньої подруги, — з ювілеєм тебе! 50 років — не жарт! Життєвого досвіду вагон і ще пів життя попереду! Радості тобі! Щастя! Здоров’я
Життєві історії 0
— Привіт, імениннице! — радісно вигукнула Марина, почувши в слухавці слабке «алло?» давньої подруги, — з ювілеєм тебе! 50 років — не жарт! Життєвого досвіду вагон і ще
Наближалася ніч, а мати так і спала. Оленці здався підозрілим її довгий сон. Вона підійшла до неї, торкнула за плече й зрозуміла, що мати вже ніколи не прокинеться. Всіма скорботними клопотами займалася тітка Галина. Оленка не плакала, їй стало легше без матері. Щоправда, вона про це нікому не говорила
Життєві історії 0
Оленка повернулася з коледжу. Вчилася вона на перукаря. Мати спала на дивані, відвернувшись до стіни. У кімнаті на накритому столі безлад, а вона ж учора ввечері перемила весь
— Там одкровення, фантазії різні. Я думала, що такою дурницею хлопці страждають у підлітковому віці, а виявляється, ні. Дорослі сімейні чоловіки теж, виявляється, страждають. Пише про свою колегу. Детально. Як вона виглядає, як усміхається, як він уявляє… ну, всяке. Прямо розписує
Життєві історії 0
Життя Алли останніми днями перевернулося догори дном. Вона вважала свій шлюб міцним і надійним, а тут… І начебто не зрада, а жити як раніше вже не виходить. —
Досі до них, як приїдеш, у них і фіранки висять мамчині, і каструлі її на кухні, і білизна постільна нова, що мати берегла, Галя собі залишила, все в хід пішло. — Буду я ще витрачатися, не викидати ж нове, — бурчить Галя, — Еге, багатство залишила, ганчірки та каструлі, та будинок старий
Життєві історії 0
Коли Наталка зібралася заміж за парубка з села, батьки її спершу намагалися відмовити. — Наталочко, Вітя нам навіть симпатичний, але ви з ним такі різні, ти не зможеш
— І взагалі, знаєш, Анатолію, я завжди ціную в людях доброту і людяність, незважаючи на успіхи і кар’єрний ріст. А ти, виявляється, молодець, не забуваєш коріння, це важливо. Та й я ось, бачиш, теж не чужий своїм стареньким, ходімо, відвідаємо їх разом, а то лежать тут, мабуть, синів чекають
Життєві історії 0
Анатолій Іванович сидів на важливому засіданні у директора, коли йому раптом зателефонували з незнайомого номера. Він скинув дзвінок, але йому наполегливо передзвонили, довелося вибачитися і вийти в коридор.

You cannot copy content of this page