Ну що ти як маленька? Білизну красиву, халатик коротенький, вечеря смачна. Сама лагідніша. А Толика я постараюся частіше забирати, щоб не заважав тата в сім’ю повертати, – пообіцяла свекруха
Ольга з роздратуванням дивилася на п’ятирічного Артема, який усе ніяк не міг впоратися з блискавкою на куртці. Воював він відчайдушно – пихтів, сопів, нижню губу випинав. Дуже Артемці
У любові й ласці проживала ця гідна жінка свої останні дні, поки не настав її час… Вона зрозуміла це… настав він, час… За руку тримає свою матусю Ніна, вже сама бабуся двічі, розуміє, що все, це настав матусин час і не може відпустити її
Мамо, я ось ці твої речі беру, добре? – Ніна нахилилася над матір’ю і розмовляла з нею, ніби з маленькою. Мати кивнула, вона сиділа розгублена, кліпаючи очима. Маленька,
Ні, ми цілком серйозно. Відсьогодні кожен із вас платитиме відповідно до прейскуранта. До речі, для дітей у нас діє окремий тариф. І так, тепер у будинку діють правила, яких ви зобов’язані дотримуватися. Не смітити, мити за собою посуд, не їсти в кімнатах тощо. Більш докладно про все написано тут – Вітя вказав на дошку оголошень
Жити біля моря – це жах! Справжнісінький кошмар, який тільки можна собі уявити. Хоча з боку здається, що таким людям пощастило. Але ні, це жах! Особливо в курортний
А з побаченими цифрами на роздруківці за останній квартал минулого року в Людмили в голові все стало на свої місця: і небажання чоловіка міняти роботу, і новий гарнітур свекрухи, і те, як швидко чоловік розрадився після уявного обману роботодавця. Премія була. Тільки витрачена вона була не на їхню кухню, а на свекрушину
Одного чудового вечора чоловік попросив Людмилу принести йому на кухню, де він сидів за ноутбуком, роздрукований аркуш із принтера, що стояв у вітальні. З цього і почалася історія.
Так усі чоловіки такі. Руки в них не під це заточені. Мій чоловік так до кінця життя і не знав куди в машинці порошок насипати пральний і скільки хвилин варити яйце не круто. А батьком він був приголомшливим
Я спочатку думала, що він з нею одружиться через її цікаве положення, – згадує Ольга Григорівна весілля свого сина, яке сталося майже 10 років тому, – запитати посоромилася,
Знаєш, трапляються такі тещі… Жінка-бульдозер. Хоча простіше під нього, ніж таким перечити, – задумливо каже подруга. – У мене батькова сестра така. Командирша, все під контролем. Мама її все життя слала, а от інші не могли протистояти – прогиналися. От і Галя вважає, що син прогнувся
— Гаразд, подобається йому бути під каблуком у дружини – будь ласка. Але ж і Марина зовсім не самостійно все вирішує, а її мама. А вже мною командувати
Приїхавши на квартиру, двері відчинила своїм ключем. А там… Спочатку навіть не повірила своїм очам. Напівголий Олексій з малюком на руках, а його обіймала якась дівчина. Ключі впали з її рук і вони зустрілися поглядом. Олексій явно не очікував. Сенсу щось пояснювати не було, все й так зрозуміло
Здавалося, що Віра й Олексій були призначені одне одному долею ще з дитинства. Їхня дружба з дитячого садка плавно переросла в кохання в юному віці. Їхні батьки навіть
Зять пішов і зробив аналіз на батьківство на обох дітей, щоб ткнути свою сестру носом. І… обидві дитини не його! Уявляєш! Ніна зраджувала своєму чоловікові
Квартира, в якій я виросла, належить нам трьом у рівних частках: мамі, мені і моїй молодшій сестрі. Я давно заміжня, на квартиру не претендую і не претендувала ніколи.
Ми з мамою завжди винаймали квартири, переїжджали з однієї на іншу, вона не мала спадщини, дім бабусі та дідуся згорів
Ми з мамою завжди винаймали квартири, переїжджали з однієї на іншу. Вона не мала спадщини. Дім бабусі та дідуся згорів, землю продали. Мама не виходила заміж. Я навіть
Ми намагалися не афішувати стосунки, зустрічатися за територією школи, він навіть ніколи не проводжав мене, але все одно його син дізнався, розповів мамі
Ми з моїм чоловіком разом лише три роки. І всі ці три роки нам не дає спокійно жити його колишня дружина. Вони розійшлися через її зраду. Майже одразу

You cannot copy content of this page