Життєві історії
– Я вас бачу вперше. За що мені вас прощати? – смикнула плечем Галя. – Тоді Льошку пробач! Він кохає тебе. Не пішов, значить любить. – А тебе?
– Ох, Зоє, і натерпілася ти з цим гульвісою! Та нащо він тобі потрібний, що нормальних мужиків немає, чи що?! – Люблю я його, недолугого… Хоч і виробляє.
– Запросіть до мене Світлану Миколаївну, – звернувся Олексій Петрович до своєї секретарки. Через кілька хвилин, викликана співробітниця вже сиділа за столом навпроти директора підприємства. – Світлано Миколаївно,
Віра прийшла в гості до доньки та її чоловіка. В одній руці у неї була велика сумка, а в другій велика коробка. – Твій вдома, сподіваюся, – спитала
Над Катрусею в класі сміялися, бо була дівчина дуже вже чудна. Ходила до школи з косою, що трималася на звичайній гумці, коли інші шестикласниці хизувалися модними стрижками. Взимку
Рука Алли, за звичкою, поставила на стіл зайву тарілку. — Когось ще чекаєш? — помітив Олег, чоловік. — Ой, зайва! — схаменулася господиня. Та не встигла вона й
— Ну що, мої любі? Вступили обидві? Молодці які! Ти, Віко, куди вступила? — спитала бабуся. — На бухгалтерський облік, — відповіла онучка. — А ти, Ніно? —
Свій ювілей Ольга хотіла святкувати в кафе. А що?! Має право! П’ятдесят років, піввіковий рубіж, поворот в нове життя. – В нове? – посміхнулася своїм думкам Оля. –
– Запросіть до мене Світлану Миколаївну, – звернувся Олексій Петрович до своєї секретарки. Через кілька хвилин, викликана співробітниця вже сиділа за столом навпроти директора підприємства. – Світлано Миколаївно,
Таня була хорошою дружиною, матір’ю й хазяйкою. Та й заробляла Таня теж добре. Але ось її чоловік Андрій так уже не вважав. Раніше все його влаштовувало, але час іде