Життєві історії
Мене звуть Марійка, мені 27 років. Півтора роки тому я познайомилася з Олексієм, людиною з іншого міста. У мене свій бізнес, гроші є, але мені хотілося поруч людини
Чоловік забрав у мене будинок і привів у нього свою коханку. Ми з чоловіком побралися, коли нам було по 20 років. Пережили тяжкі 90-ті, пережили тяжку хворобу чоловіка.
Чи чули ви в дитинстві від своїх батьків фразу: «Не смій дружити з тим чи з тим»? Я чула. Зараз розумію, що це була спроба батьків уберегти мене
Та не можу я більше чекати, – розповідає Галина Анатоліївна, – я чекала 12 років, а їм часу так і не вистачило. Та й не збирався ніхто вирішувати
— Привіт, – каже Алла подрузі, – як справи? Давненько ми з тобою не перетиналися. Я, грішним ділом, твою Оленку і не впізнала. Зіткнулася з нею в торговому
— Так вийшло, що живемо з мамою чоловіка в одному під’їзді, – ділиться з подругами Яна, – йому бабуся квартиру купувала, не відмовлятися ж було. Тим паче до
— Де мої сімнадцять років? – пихтіла Таїсія Степанівна, піднімаючись пожежною драбиною на п’ятий поверх старої багатоповерхівки. Ключі забула. Не біда, балкон відкритий. На шиї у Таїсії Степанівни
— У мене пристойний був дохід до декрету, – розповідає Настя, – за два роки ми з Максом накопичили на перший внесок, переїхали, зробивши невеликий ремонт. А потім
Мене звуть Андрій, і ось уже три роки я одружений із Ганною. Ми разом живемо сім років, і ми не маємо дітей. Аня – диво-дружина, просто золото. Я
Мене звуть Володимир, і моя історія почалася, коли мені було 45 років. Я зустрів жінку Ірину, якій було 38 років. Ми обидва були з обтяженнями: у мене –