— Карино, я бачу, що ти змінилася. Вибач за ті слова, які я сказав тоді. Я був дурним і не розумів, що говорю
Мене звати Карина, і мені 22 роки. Я завжди вважала себе непривабливою дівчиною. Відчуття власної негарності переслідувало мене з самого дитинства, і з роками це тільки погіршувалося. Люди,
Батьки ніколи не гуляли з нами, не гралися, я завжди хотіла бути поза домом або наодинці з собою
Мене звати Вікторія, і моя життєва історія починається в багатодітній сім’ї. Я друга дитина з чотирьох. Наші батьки мають власну справу, до якої вони наполегливо намагалися залучити нас.
Оксана забрала сина і переїхала жити до свого батька, намагався допомогти їй фінансово, адже дитина не винна у наших проблемах
Мене звати Ігор, мені 34 роки. Я розлучений, але ми з моєю колишньою дружиною Оксаною продовжуємо жити разом заради нашого сина, Артема. Наша історія розпочалася три роки тому,
Одного разу, коли ми з дітьми гуляли парком, до мене підійшов чоловік, він привітався і запитав, чи може приєднатися до нашої прогулянки
Мене звати Олена, мені 35 років, і майже рік тому мій чоловік залишив мене з трьома дітьми. На той момент нашій наймолодшій донечці було всього лише п’ять місяців.
Олекса казав, що я завжди була дурною і що йому набридло жити зі мною, це було боляче чути, особливо зараз, коли я виношую нашу третю дитину
Мене звати Христя, і мені 32 роки. Ми з чоловіком, Олексієм, маємо двох маленьких дітей, і я зараз чекаю на третю дитину. Скоро вже час йти до лікарні,
У США я познайомилася з Олексієм, українцем, який також вирішив шукати щастя за кордоном. Спочатку все було добре, ми багато часу проводили разом, ділилися мріями та планами на майбутнє
Чотири роки тому я вирішила змінити своє життя і поїхати до США, вигравши грін карту. На батьківщині мене завжди охоплювало почуття безвиході, і я сподівалася, що переїзд допоможе
Олександр заявив мені: «Вижени свою дочку з дому. Вона ж не буде до сивого волосся біля тебе»
Мені 34 роки, і три роки тому я вдруге вийшла заміж за Олександра. За цей час я зрозуміла, що цей шлюб не був тим, чого я прагнула. Немає
Софійці тоді було лише пів року, і ми виживали на дитячі виплати та мої накопичення, намагалася впоратися з усіма труднощами самостійно, але гроші закінчилися
Мене звати Олена, мені 28 років, і я молода мама маленької доньки Софійки, якій нещодавно виповнилося два роки. Наше життя змінилося, коли її батько пішов від нас, залишивши
— Ти не дозволила мені жити своїм життям через твої вічні проблеми, – моя мама дуже любила Марію і фактично виховала її, оскільки я постійно працювала і приділяла доньці мало уваги
Мені 53 роки, і мій життєвий шлях був сповнений викликів та випробувань. У 20 років я несподівано вийшла заміж за чоловіка, який виявився залежним від азартних ігор. Він
Моя робота важка і вкрай відповідальна, але не приносить великого доходу — максимум 15 тисяч гривень на місяць, квартира, яку я винаймаю, коштує 6 тисяч гривень
Мені 29 років, і я — самотня мама. Моя донька, Катруся, їй п’ять років, — мій найбільший скарб. Моя історія, напевно, банальна, таких тисячі в Україні. Але кожна

You cannot copy content of this page