Головна

Життєві історії

– Давай капці. Ходімо, подивимося, чим пригощатимеш. – Ну, навіщо Ви так? Все свіже, з гарячої духовки дістала
Життєві історії 0
Світла дістала з духовки запашну курочку з картоплею. Ось-ось мають привезти торт та капкейки для свята. Треба встигнути впорядкувати себе, а часу залишається зовсім небагато. Скоро прокинеться Павлик
– Ох, це так. Всюди гроші потрібні… Слухай, у мене є знайома одна, Галина, її чоловік без житла залишив, блукає по орендованих квартирах. Може домовитися з нею, вона жила б у вас, і наглядала б за мамою і малюком
Життєві історії 0
Вийшовши з магазину, баба Валя заглянула в пакет, щоб перевірити, чи все вона купила. – Наче все, – пробурмотіла вона. Вона присіла на лавку, перепочити. На сусідній лавці
– Лариска наша сусідка?! – здивовано запитав Микита, побачивши сусідку. – Так це ж моя однокласниця! Дев’ять років разом навчалися. – Який збіг. Поруч будемо жити. Ви точно подружитесь, Таню
Життєві історії 0
У двері постукали. На порозі стояла молода жінка. – Вибачте, я вас не відволікаю? – запитала вона. – Ми два дні тому переїхали сюди. Ось прийшла познайомитись… Ми
— Ти що задумав? – накинувся він на сусіда – Чим тобі поганий цей будинок? — Діду Грицю, я краще знаю, що мені треба. Це мій будинок і тільки мені вирішувати, який він матиме вигляд. — Але ми з Мариною не переносимо шуму! Тобі це ясно?
Життєві історії 0
— Це що ще таке?! Для чого стільки матеріалів привіз?! – бризкаючи слиною, виглядаючи з-за дощатого паркану верещав дід Григорій. Його обличчя розчервонілося від гніву, щоки роздувалися, а
— Катрусю, з річницею! Рівно десять років, як ми сказали одне одному «так»! — Денис вручив дружині її улюблений торт і пишний букет. — Десять років… Наче вчора все було, — Катя усміхнулася. — І як вдало, що новосілля співпало з нашою датою! Цікаво, гості згадають?
Життєві історії 0
— Мамо… Скажи чесно, я твоя рідна донька? — голос Катерини здригнувся, коли вона жестом показала батькам на вихід. — Та що ти, дитинко! Ну хіба ж можна
— Господи, як же мені набридло, що вона до мене тиняється, – зітхала Наталка. – І ж не виженеш – сестра! — Авжеж, – піддакував чоловік, – дитина, не зрозумій від кого, мабуть, самій важко, от і приходить до нас поїсти, та від Ольки відпочити. Спихне її на наших дітей і сидить задоволена
Життєві історії 0
Родина Ковалів була взірцем для всіх. Дружні, товариські! Разом відзначали свята й відпочивали. За столом завжди багато жартували, не ділили дітей на чужих і своїх, і захоплювали людей
— Нічого, ти ще молода. Працюй, будь з людьми лагідною, і все буде в нас добре, – погладила доньку по голові Галя, – головне, всі живі та здорові. А хто життя гладко прожив, без жодної помилки? Таких людей і немає… А ти все одно моя улюблена і рідна дівчинка
Життєві історії 0
Галина рано залишилася без чоловіка. Федір пішов з життя в автомобільній пригоді, коли доньці Олені було всього сім років. Галя так переживала, що стала до храму ходити, і
— Я не скаржуся, –  тон Рити став холоднішим, але Таня не помітила. – І всього цього я в житті домоглася сама. Але хіба ти справді думаєш, що дорогі речі і прибиральниці замінять тепло сім’ї, почуття, коли тебе чекають і люблять удома? Так, діти влаштовують безлад, але ж навіть цей безлад свій, рідний, затишний. І пити, тобі, напевно, вистачить сьогодні
Життєві історії 0
— Гаразд, гаразд, постараюся приїхати. – Таня скривила губи і відключила виклик. — Хто дзвонив? – Поцікавився Григорій, виходячи з кухні й відхлюпуючи гарячий чай. — Ритка. У
— Ну ось, ти дізнайся. Чула в магазині, тут одна в пенсійний з’їздила, поміняла свою пенсію на пенсію чоловіка та живе приспівуючи, пряники бере, — усміхнулася сусідка. — Як так змінила? — Не знаю, Маріє, я в цих справах не знаю нічого. Запитай на пошті номер пенсійного нашого, та подзвони
Життєві історії 0
До тями, після втрати чоловіка, Марія Іванівна приходила ще довго. Перші місяці навіть не пам’ятала, що відбувалося. Просто все йшло своєю чергою. Усі справи пам’ятали руки, їм не
— Так і помирилися. Хороша в мене невістка! – розповідала потім Ганна Вікторівна подрузі. — Так… Якби не вона, так і дулися б один на одного, Ілля нізащо б не прийшов миритися, надто гордий,- усміхнулася Алла Андріївна
Життєві історії 0
— Матір, ти що?! – сторопів Ілля. — Що я? – не зрозуміла Ганна Вікторівна. — Я думав, ти нам допоможеш! Ми на тебе розраховували, а ти нас

You cannot copy content of this page