— Мені набридло, якщо чесно спати в прохідній кімнаті, – каже Марія Миколаївна подрузі. – Це такі незручності, ти не уявляєш. Вранці то син на роботу йде, гримить на кухні посудом, то онук біжить. Невістку не розбудиш, спить до обіду, а він встане і до мене: «Бабо, а що ми будемо їсти». Та й узагалі, хочеться спокою, нарешті
Марія Миколаївна рахувала дні до того моменту, коли її син із невісткою та онуком зможуть з’їхати у власне житло. Але будинок уже півроку тому здали в експлуатацію, а
Вийшов Андрій у двір, потягнувся на повний зріст. — Алінко, дивись, яблука дозріли, чуєш запах, мммм… Аліна зморщивши носик вдихнула в себе повітря і смішно чхнула, як кішка. Якийсь вихор пронісся по огорожі, повисла на шиї в Андрія дівка, здорова, міцна, гладка. — Приїхав, дочекалася, рідненький, рідненький мій
Ворота у Сердюків не зачинялися, двері теж. Усі так і йшли. Спочатку близькі родичі, потім далекі, потім, як казала баба Нюра, десята вода на киселі, потім близькі сусіди,
– Заздрісники, звичайно, можуть всяке придумати, згодна. Але Варварі я вірю. Вона сама бачила, як у неї за городом Світлана обіймалася з твоїм чоловіком. – Ну ще й Світлану приплели. Ми з нею в добрих стосунках. Вона на таке не піде
Надія з дочкою залишилися самі. Якби хтось їй сказав раніше, що вона опиниться в такій ситуації, ніколи б не повірила. А тепер усе випливло назовні. Звинувачувати нема кого.
– Значить так! Весілля буде, – рішуче сказав Микола. – Наречена – не чекає дитину. Вашим коштом жити – не будемо. Ще питання є
Галя з Миколою одружилися, коли їм було по 23 роки. Хороший вік для створення сім’ї. Навчання позаду, є професія, улюблена робота і вже спільні плани. Зустрічалися вони майже
– Ну нарешті збагрили стареньку. Набридла вона вже у своїх коричневих в’язанках і стоптаних туфлях. Тепер Ніночка її місце займе. Пам’ятаєш, приходила до начальника на співбесіду? Говорять, його пасія
Ольгу Іванівну проводжали на пенсію. Вона сиділа в центрі великого кабінету начальника перед усім колективом своїх колег, а вони, стоячи, висловлювали й жаль, і подяку за добру, сумлінну
– Ти більше нічого не вигадала? – раптом обурився її чоловік Іван. – Це ж в яку копійчину нам виллється твій ювілей?! У нас що мало, куди гроші треба?! Нам треба дах перекрити, машину б поміняти на новішу, а ти ювілей у кафе святкувати надумала
Свій ювілей Ольга хотіла святкувати в кафе. А що?! Має право! П’ятдесят років, піввіковий рубіж, поворот в нове життя. – В нове? – посміхнулася своїм думкам Оля. –
– Я, твоя мати Тамара та мій чоловік Віктор Васильович навчалися в одному класі. Ти це знаєш. Я дружила з Віктором, а твоїй мамі він дуже подобався. У нас вже був Сашко, коли у мого чоловіка з твоєю мамою почалися стосунки. Я це знала, але мовчала. Не хотіла сина позбавити батька
Рита підійшла до під’їзду. Дзвінок від Олександра її зупинив, і вона сіла на лавку. – Сашко! Я так сумую. Приїжджай швидше, – казала Рита телефоном. – Кохана моя!
Олексій в Олени був єдиний син. Нікого в неї, крім нього, не було. Родичі були, але всі жили далеко від неї. Чоловік привіз її до цього міста. Він серйозно занедужав і покинув їх, коли йому було лише сорок
Олена, коли син одружився, зраділа. Але її радість тривала недовго. Невістка виявилася із сюрпризами. Сину Олени Олексію вже було під тридцять І він начебто навіть не думав про
Андрій настільки був здивований тим, що відбувається, що не відразу зрозумів, про що його теща запитує. – Що? – перепитав він. – Ніколи не пилотяжив, питаю? – відповіла Віра. – То там інструкція є. Ознайомся
Віра прийшла в гості до доньки та її чоловіка. В одній руці у неї була велика сумка, а в другій велика коробка. – Твій вдома, сподіваюся, – спитала
– Просто імунітет уже не той. Застуджується часто. І суглоби замучили. Загалом, вік… Лікарі прописали всього і багато. А ти ж знаєш, скільки воно коштує?! Одні вітаміни скільки потягнули… А зараз у мене з роботою не дуже… Довелося мікропозику брати. — Там же відсотки які! – охнула Наталя. – І колектори лютують! Чому в нас не попросила
Наталка насупилася. Вона давно не бачила брата таким схвильованим. — Все, коротше! До Ірки колектори табуном пішли! Уявляєш? Про борги питають… А в мене одразу серце похолоділо… Шкода

You cannot copy content of this page