Життєві історії
— От як на мене, так я не проти поріднитися. Та ми й так, вважай, рідня… скільки я тебе знаю, Петре? Та все життя знаю. — Ну-ууу, не
– Юра, дзвонили з роботи, пропонують вийти раніше. Юрко глянув на дружину і насупився. – А як же Ігор? Його ж у садок ще не беруть. – Ось
– Катю, у тебе помада розмазалася, – прошепотіла Алла, пробігаючи повз з горою документів. Катерина машинально потяглася до дзеркальця, хоч точно пам’ятала – зранку навіть не фарбувалась. На
– Олено, ну скільки можна? Я тобі минулого разу сказав, що це перебір. Ти що хочеш з мене останні соки вичавити? — чоловік вийшов із квартири, голосно гримнувши
Олена метушливо просувалася до свого купе. В руках у неї були важкі сумки, але це, здавалося, її зовсім не турбувало. Обличчя її буквально сяяло від щастя. А через
Сергій вклав свого місячного сина в ліжечко і з ніжністю глянув на сплячу дружину. Михайлик сьогодні зовсім не хотів спати вночі. Першу годину з ним ходила по квартирі
Уперше це слово Галя почула від своєї матері. Молодшому братові потрібне було взуття, а до зарплатні було ой, як далеко. Колька втопив валянок у колодязі, не навмисно, звісно,
– Віра, ну, розкажи, який він – твій наречений? – смикала старшу сестру за рукав дванадцятирічна Таня. – Він чудовий! Ввічливий такий, вихований! А ти дуже нетерпляча, почекай
— Як ти могла прийняти рішення за нас двох? – Євген встав і попрямував на кухню, немов не бажаючи продовжувати розмову. — У сенсі за нас? Ми ж
Алла склала руки на грудях, насупилася і всім своїм виглядом демонструвала серйозність намірів. Дмитро спробував було віджартуватися, але вона його обірвала на півслові: — Я що – жартую,