Коли ми з сестрою були маленькими, то помітили одну особливість нашої мами – вона завжди купувала для себе дорогі салонні засоби для догляду за волоссям, тоді як ми задовольнялися найдешевшими шампунями з супермаркету
Коли ми з сестрою були маленькими, то помітили одну особливість нашої мами – вона завжди купувала для себе дорогі салонні засоби для догляду за волоссям, тоді як ми
Спочатку купив чотири пучки петрушки, хоча нам стільки й не треба. Потім – хліб. Купувати хліб спочатку, означає, що тепер його потрібно весь час тягати за собою. Довго стояв перед хлібним лотком
Я люблю свого чоловіка, але мені в ньому дуже не подобається те, що він дуже любить усіх повчати, а також постійно порівнює мене зі своєю мамою. І, звичайно,
– Ось! Ми ще не одружилися, а ти вже думаєш про поділ майна! У люблячої жінки, яка не має наміру піти від коханого, навіть думки такої не виникне, — Олег схопився за голову
– Може, годі вже вбиратися? Для кого стараєшся? – Олег невдоволено глянув на Ірину. – Коханий, у мене на роботі є певний дрес-код. – Раніше ходила у джинсах.
– П’ятеро дітей? Олено, ти мене вибач, але це несмішний жарт! При моїй зарплаті одна дитина – вже розкіш! П’ять собі можуть дозволити лише ті, хто взагалі про майбутнє не думає! – Останній молодик зник, щойно Олена повідомила про свої плани
– Олено, ну скільки можна? Я тобі минулого разу сказав, що це перебір. Ти що хочеш з мене останні соки вичавити? — чоловік вийшов із квартири, голосно гримнувши
Магазин закривався о десятій годині вечора. Галина йшла додому пішки, громадський транспорт уже не працював, а на таксі було шкода грошей
Галина йшла додому. Вона дуже втомилася. Цілий день жінка фасувала овочі в магазині, носила важкі мішки, ящики… Потім прибирала у підсобних приміщеннях. Магазин закривався о десятій годині вечора.
— Донечко, сусіди і коляску, і ліжечко віддали, речі збирали всім гуртожитком! Добре все буде, впораємося, донечко, – втішала дівчину мама. — А Сергійко не приїжджав? — Приїжджав… зустріла біля магазину, з друзями на шашлики закупилися і поїхали на річку. Та забудь ти його, Бог суддя
— А, ну ж бо забирай свого шмаркача і чеши звідси! Подивіться на неї, грошей просити прийшла? Нахабна! Таня опустила очі і, стримуючи сльози, швидко покотила візок до
— І нетактовні запитання були, – згадує вона. – Ми ж навіть моїм батькам намагалися нічого не пояснювати, неприємно ж, коли до тебе буквально в труси лізуть. І підозри свекрух, і натяки сестри чоловіка, яка заводила розлогі промови, мовляв, спочатку на переривання біжать жінки, а потім хочуть вже дітей, а не виходить. Не прямо про мене говорила, але було неприємно. І промови її ж про те, що сім’я без дітей – не сім’я
Я стільки років на цю дитину чекала. Точніше, не цієї, а взагалі! – засмучена Алла. – Мені свекри постійно робили та й мої батьки ставили запитання: коли ж,
— Катрусю! Там за тобою бабуся прийшла! – Катя виглянула в коридор і насупила брови – біля стіни стояла її мама. — Мамо, ну що ти приходиш по мене… Я й сама можу дійти, між іншим. Не маленька. – говорила Катя, сердито дивлячись на матір
«У подружок мами молоді й красиві, а в мене ні. Моя більше на бабусю схожа, прикро дуже…» — Катрусю! Там за тобою бабуся прийшла! – Катя виглянула в
Поки батька не було, за нами наглядав татів брат, дядько Коля. Мати, напевно, подобалася йому – він ніколи не говорив про це. Ніколи не приділяв їй особливих знаків уваги. Ми просто завжди могли на нього розраховувати
Наш з Марією батько поїхав кудись на заробітки, і пропав, коли я навчався у п’ятому класі, а сестра – у першому. Точніше, тоді він зник із кінцями. А
— А кому ще вірити, якщо не сестрі рідній, – хитає головою Софія Тимофіївна, – та в нашій рідні ніколи такого не водилося, позичали, віддавали, ніяких розписок не питали. Батьки нас виховували, що ми одне в одного – ближче немає. Та й раніше я Любі гроші давала, але вона завжди повертала
— Хто ж ще допоможе, як не рідна сестра – так і сказала, уявляєш, – розмовляє з близькою подругою Софія Тимофіївна, – це замість віддачі грошей! Від кого

You cannot copy content of this page