– Ти ж не винен, що з’явився на світ через мою необережність. А наші діти нікому крім нас самих не потрібні. Так батько мені й сказав, щоб я зціпив зуби та одружувався. А якщо ні, то запевнив, що вижене з дому
Одного вечора син прийшов додому з насупленим виглядом. – Тату, я хочу тобі щось сказати, – несміливо почав розмову Андрій. – Ну кажи, я тебе уважно слухаю, –
Одна знайома жінка порадила Тетяні поїхати в санаторій, оскільки без лікування цей біль нікуди не подінеться. Жінка дійсно чудово відпочила, отримала море вражень та познайомилася з цікавими людьми
Тетяна Андріївна все своє життя присвятила вихованню єдиного сина Михайла. Жінка дуже швидко стала вдовою, але нового чоловіка шукати не стала. Михайло ріс і згодом прийшов додому й
А через деякий час Надія Василівна мимохідь натякнула, що в неї з’явився «молодий чоловік». — Наскільки молодий? – насупився Роман. Йому було досить дивно чути з її вуст фразу «мій хлопець». – Дуже молодий. Молодший за тебе, Рома. Але ж коханню в будь якому віці не заборониш зʼявитися, чи не так? – Надія Василівна немов спеціально провокувала нові запитання сина, щоб похвалитися. – Красивий, уважний, інтелігентний! Квіти дарує
— Алло, Рито, терміново приїжджай до мене! Я спізнююся на літак! Ти повинна мене відвезти, щоб я встигла, – дзвінок свекрухи застав зненацька. Рита якраз збиралася виїжджати на
— Мамо, хочеш знати правду? Слухай. У батька є інша жінка і у них скоро зʼявиться немовля. Я якось у вихідний простежив за ним, узяв мотоцикл у Олексія і їхав за ним. Усе зрозумів, а потім йому висловив. Думав, що він одумається, а він усе повторював мені: «не все так просто…». Мамо, ти не переживай, ми з Улянкою тебе не кинемо, і ми на твоєму боці, а він нехай іде
Вони були просто створені одне для одного. Красива, світловолоса з блакитними очима Даша і високий, темноволосий Єгор. Обидва вчилися в одній школі невеликого селища, вміли добре плавати, любили
– Та не хочу відкривати тобі усі карти — сама все скоро дізнаєшся, – махнула рукою Галька. – Мачуху батько привів. Уже з місяць. Ще й року не минуло, а він вже нову жінку знайшов, уявляєш
Віра була звичайною сільською дівчиною, яка після закінчення школи вступила до університету та переїхала до міста. Після навчання дівчина так і залишилася там, бо знайшла хорошу роботу. Декілька
Я залишилася з трьома дітьми на руках без грошей. Переїхала до батьків, бо навіть не мала чим заплатити комунальні платежі. Так я прожила цілих 5 років. Нашу квартиру я здавала, а на гроші з оренди старалася забезпечити дітей
З Михайлом я познайомилася, коли мені було 20 років. Це трапилося, коли я поїхала в село до бабусі: він допомагав їй полагодити дах до зими. Бабуся завжди його
— Мам, нам по 20 років уже, ми не маленькі. Весілля навчанню не завадить, тим паче ми гроші не будемо витрачати, тільки розпишемось, навіщо нам ці умовності. Повечеряємо в ресторані з батьками Діми та його бабусею й усе, з друзями самі потім відзначимо. Діма бабусю дуже любить, вона його виховала
На лавці в коридорі жіночої поліклініки сиділа літня жінка. Поруч з нею — тендітна дівчина, років 15, у короткій спідничці, з-під якої визирали гострі коліна. Бабуся привела онуку
Спати пес ходив тільки до Святослава на його маленький диванчик. Взагалі-то у Ярика було власне крісло, але зранку я зазвичай заставала одну і ту ж картину: син спить, закинувши ногу на собаку
Коли я з чоловіком познайомилась і ми вирішили жити разом, моєму синові було трохи менш як два роки. Я відтягувала наш з сином переїзд. Мене хвилювало те, що
– Їм спокійніше, і мені не треба бігати з сумками на дві квартири. І кімната окрема. Хай живуть, – пояснював дядько Михайло цікавим сусідам, – а як знімуть гіпс, захоче – повернеться назад. Всі півтора місяця, поки Людмила не могла виходити на вулицю, Михайло сам прибирав двір, бігав у магазин за продуктами
Коли мені було 7 років, у нашому великому багатоповерховому будинку оселилась одна жінка зі своєю старенькою мамою. Жінку звали Людмила, і вона була німою. Зовсім не розмовляла. Дорослі
– Мамо, а ти для чого гроші складаєш? – якось син зателефонував мені в Чехію з дивним питанням
– Ось тут диванчик на кухні зручний є, я думаю, що кілька днів ти зможеш тут заночувати, – спокійно мені каже син. Я промовчала, бо була дуже втомлена

You cannot copy content of this page