Життєві історії
— Усе пропало, дівчата. Мені сказали, що я запізнилася, в нашу кімнату вже поселили студентку? До чотиримісної кімнати гуртожитку технологічного інституту влетіла засмучена Свєта й повідомила цю новину.
— Нескладно зовсім було б ужитися, тим паче що я знаю: це тимчасово, — каже Ганна Іллівна подрузі. — Якби Валерій поводився інакше. — Ну, поводився він, як
— Образа до небес. Приїхали, подзвонили й сказали, що заїдемо до неї, щоб передати подарунки й гостинці, а вона сказала, що нічого їй передавати не треба, — каже
Дмитрик був не таким, як інші хлопці в їхньому третьому класі. На лінійку першого вересня до першого класу його привів лише тато. І бабуся з дідом стояли, витираючи
— Краса ж яка! — зітхнув Андрій, набравши в легені чистого степового повітря. Ще раз глянув на озеро, що хлюпало синявою, — небо відбивалося в його воді. —
Рев стояв на весь двір. Вовчик Савченко упав. Ну, бо не треба вибігати надвір без дозволу! Його мама, білява, миловидна, з тихим голосом, вибігла слідом за п’ятирічним сином,
— Така спека сьогодні… І треба було саме в цей день поїхати в магазин по продукти? — невдоволено фиркнула Мар’яна, виходячи з автомобіля. У машині на повну силу
Ми проїжджали однією з вулиць котеджного містечка, і я звернула увагу на добротний будинок, біля якого стояли чотири машини. — Гарно живуть, — зауважила я. — Чотири машини
— О, Марусю, вітаю! До мами приїхала? — Доброго дня, Любове Микитівно. Так, до мами. — Ох, зовсім твоя мати після розлучення змарніла… — зажурено похитала головою сусідка.
— Ах ви, іроди, ах, ви мерзотники кляті! Ксенія бігла, захекавшись, злюща й обурена. До Ніни бігла. Її синок постарався, вже точно! Він і його компанія. Яблуню! Її