Головна

Життєві історії

Як вона могла взагалі заїкатися про суд? У сім’ї в неї все добре, грошей вистачає, вони з чоловіком забезпечені, дочка з онуками теж, у всіх є квартири, машини, а кому потрібна була ця дача
Життєві історії 0
Про свого зведеного брата Наташа дізналася, коли нотаріус зачитав батьківський заповіт. Так, основна частка належить Наташі, але дача – якомусь Пономаренко Віктору. Дитина була позашлюбом, якій батько дав своє
Або ось зварить Тамара суп, а чоловік з’їсть цей суп, скоринкою хліба підбере останні крапельки з тарілки і мовчки чай наливає. І чорт його знає, смачно йому було чи ні? Міг би сказати, а він мовчки чай п’є
Життєві історії 0
Тамара вирішила піти від чоловіка. А що? Ще не стара, симпатична. А чоловік? Ну зовсім же не цінує її. Не каже, що вона красива, не помічає нову сукню,
– Батюшки, кого я бачу. Моя дівчинка приїхала. Давай, проходь, чай поп’ємо. А ти мені розкажеш, що трапилося. По очах бачу, що є що сказати
Життєві історії 0
До своїх 50 років Наталя Сергіївна загалом домоглася всього, чого хотіла. Вона стала директором великої фірми, виростила дочку і видала її заміж. Має шикарну квартиру, машину. Хороший чоловік,
– А ти руки мив? Іди вимий, ти ж з дороги, а може, ввечері до Ковальчуків сходимо? Вони знову звали, – і Аня надула губи. Чоловіка вона кохала, але їй так хотілося його під себе переробити
Життєві історії 0
– Ганночко, я повернувся! Уляна вдома? – Владислав Іванович поставив сумку в передпокої, – Аню, борщ є? Погрій мені, часнику дай, і хліба наріж більше, домашнього хочеться! Аня трохи скривилася,
Річ у тім, що мама чоловіка гроші, надіслані сином, не витрачає. Вона їх збирає. Продовжуючи купувати за акціями найдешевші продукти, не купуючи собі нового одягу і взуття. І добре б, якби вона доньці або її дітям купувала щось, крім себе. Але ж ні, дочці свекруха не дає ні копійки. — Ходить як волоцюга, – каже Віра
Життєві історії 0
— Посварилися вкотре. У нас дочка в декретній відпустці, а в них іпотека, я б краще їм додаткові гроші дала, – злиться Віра. – Там онука в нас,
— А зі мною, значить, ти старий, старий?! – слова дряпали горло. – Що ж ти раніше мовчав? Що ж усі ці роки терпів? У цю секунду я зрозуміла: ось вона, зрада. — Та зрозумій ти! – він у серцях махнув рукою. – Мені шістдесят п’ять – це не кінець життя! Я тільки на пенсію вийшов, у мене все попереду. Хочу радіти життю, а не киснути вдома
Життєві історії 0
Ніколи не думала, що у свої шістдесят три роки опинюся в такій ситуації. Тридцять вісім років спільного життя з Нестором Сергійовичем – і ось, під свято, він заявляє
Але загадати бажання о дванадцятій ночі, коли тільки-тільки Новий рік настав, це ж обов’язково! Це те, що роблять усі вихованці дитячого будинку, і майже в усіх це бажання однакове – знайти батьків. Навіть старші діти ще не впадають у відчай. Хоча і кажуть, що загадали зовсім інше, все ще сподіваються на усиновлення. Усім мріється мати справжню сім’ю – маму, тата, дім і власну кімнату
Життєві історії 0
Мороз намалював на склі хитромудрі візерунки. Ці візерунки були дуже красиві й незвичайні, але дівчинка, яка сиділа на холодному підвіконні дитячого будинку, подихавши на пальчики, малювала свої картинки.
Він привітав колег із прийдешнім Новим роком, побажав спокійного чергування і поїхав. Удома швидко перекусив, встиг освіжитися під душем, узяв подарунки і вирушив у дорогу. Всього сто п’ятдесят кілометрів, це не так вже й багато. Якби дорога не була слизькою, доїхав би за пару годин на своїй старенькій машині. Але йшов сніг, їхати було важко
Життєві історії 0
Нічне чергування завершилося невідкладною медичною допомогою. Хвору привезли під ранок, і ситуація вимагала не зволікати. Бригада лікарів, як єдина команда, розуміла один одного з півслова, і навіть погляду
Трубку взяв черговий і на її гарячий речитатив спокійно відповів, що треба заспокоїтися, мила паняночко. Бо жодних філій фірма в цьому місті не відкриває і у відрядження на Новий рік нікого не посилали! — Як це – не посилали? – здивувалася Лідка. — Та дуже просто, – пояснив ввічливий дядечко. – Усі співробітники вже другий день благополучно святкують – ми до восьмого не працюємо. Тож, з Новим роком і не забивайте собі голову нісенітницею
Життєві історії 0
— У відрядження на Новий рік нікого не посилали! — Як це – не посилали? – здивувалася Лідка. — Та дуже просто, – пояснив ввічливий дядечко. – Усі співробітники вже другий
— Щось я не бачу ваших сумок, – намагався тактовно натякати Юрій. — Ой, ну які можуть бути церемонії між родичами, – поправляла вона гарну зачіску тонкими пальцями зі свіжим манікюром. — Я не зрозумів, – чесно говорив господар будинку. – Мати щойно сказала, ти мала принести холодець, запечену качку, цукерки. Де це все? — Так вийшло, що ми не встигли, за що просимо вибачення, – бубоніла далі Світлана. – В останню хвилину я Івана зганяла в підвал за маринованими огірками і в магазині поруч із будинком купили ковбаску, ось
Життєві історії 0
Тетяна з ніг валилася від втоми, оскільки останні кілька днів були присвячені активній підготовці до святкування Нового Року. — Може, нам уже варто змінити цю традицію щороку відзначати

You cannot copy content of this page