Головна

Життєві історії

– Мама перестала віддавати мені частину пенсії, – каже Лера обурено. – Ну, гаразд, місяць чи два не опустять нас за межу бідності. Але на постійній основі так само не можна. До того ж, мама почала потягувати навіть продукти з холодильника. Я ж не сліпа, та й склерозу в мене немає
Життєві історії 0
Коли мама вся в сльозах зателефонувала Лері і сказала, що з Поліною та її чоловіком вона більше жити не в силах, Лера зітхнула, звісно, але, поміркувавши, погодилася, щоб
— Нормально, так? На смітнику знайомиться! Прикольно в тебе виходить. Запал Анни одразу ж вичерпався, вона понуро глянула на доньку, відповідати не хотілося, інакше знову б розгорілася суперечка
Життєві історії 0
— Коли ти вже речі свої навчишся прибирати? – Анна з докором дивилася на п’ятнадцятирічну доньку Олену. – Тільки й знаю, що прибираю за тобою. Думаєш, робити мені
Хіба не можна на день народження квіти подарувати? У мене днями день народження був, не пам’ятаєш чи що? Букет на роботі шкода залишати, ось і принесла додому. Борис нічого не сказав, але схопив букет і жбурнув його до порога. Цей кидок розірвав дванадцять років фальшивого шлюбу
Життєві історії 0
Своє перше кохання Надія довго згадувала. Вона була підлітком, коли почула у дворі пісні під гітару. Голос був такий мелодійний і такий щирий, ненав’язливий, добрий… і їй захотілося
— Святкуємо, Павле Михайловичу. Тільки в нас цього року кожен зі своєю кутею, таке нове правило. Тож якщо раптом захочете приєднатися – захопіть собі з дому дванадцять страв чи чогось такого, на що господині сил забракло
Життєві історії 0
— Привіт, Ніно. А ми тут мимо йшли, вирішили зайти. Уже, дивлюся, Різдво святкуєте? Кутя пахне на всю вулицю! — Святкуємо, Павле Михайловичу. Тільки в нас цього року
Ольга монотонно перебирала ягоди, не піднімаючи голови й не дивлячись на чоловіка. У повітрі зависла ніякова пауза, коли він увійшов. Так багато чого треба сказати один одному, поділитися, а розмова не йшла
Життєві історії 0
Недобудований дім Марченки пригледіли ще давно й загорілися бажанням його купити. Взагалі-то він був майже готовий, крім внутрішнього оздоблення. Але Марченків це не злякало. Продавши квартиру в місті
– І тут новина, наша скупердяйка свекруха дала племінниці на меблі 150 тисяч, без віддачі, бо нещасна донька сестри розлучена, купила квартиру, поділивши спільну з чоловіком, треба ж найнеобхідніше купити, у неї ж дитина! Та годі, а в нас хто був? Кошеня?
Життєві історії 0
«Я її слухаю і дивуюся, це вона взагалі говорить? Та, що нам три роки тому сто тисяч гривень дати в борг відмовилася? А тепер вона своїй племінниці віддала
Ліночко, чи не бажаєш на риболовлю… Ну на риболовлю: природа, рибка, річка, багаття! — Василя несло, він хвилювався. — Що? Комарі? Так, є, є комарі, отакі-от, з кулак… Що? — повісив ніс Василь. — Куди йти? Не хочеш? Ну гаразд
Життєві історії 0
Наталя поглядала на Василеві метушіння й тихенько усміхалася. Так, усміхалася, а що їй ще залишалося робити? Не плакати ж, своє вона вже відплакала, ще тоді, пів року тому,
– І на брендах юні зараз знаються куди краще за нас. Для мене труси – то й труси, а ні, виявляється, є інші, які «правильної» фірми. І так у всьому. Дійшло до того, що істерики стала закочувати через те, що їй купили знову не те, – хитає Ірина головою. – А тут ще й початок навчального року, вона вже в липні в нас взялася вимагати новий телефон і якийсь наворочений рюкзак
Життєві історії 0
– Навіщо мені та няня, коли такі обставини? Віддавати їй майже всю свою заробітну плату, та ще й хвилюватися, як вона з сином поводиться, чи бува не ображає?
– Прости, синку, прости… Не потрібні мені зуби, потерплю, гаразд. Буду кашу їсти, що ж тепер? Ти тільки прости, не гнівайся, мені так хотілося ремонту, – схлипуючи, примовляла Марія Дмитрівна
Життєві історії 0
– Мамо, ну хіба так роблять?! Якось несерйозно це! – Чому? Мені захотілося, і я змінила плани. Я ж більше в тебе нічого не прошу! – Це питання
— Я вже все обміркувала. Жінка не повинна сидіти сама в хаті без чоловіка. Це неправильно. Анастасія повільно поставила кухлик на стіл, хоча хотілося жбурнути ним у свекруху. — І в чому, на вашу думку, проблема? Думаєте, вкрадуть?
Життєві історії 0
— Тебе знову не було вдома вранці! Де ти волочилася? — Галина стояла у дверях кухні з виглядом бувалого детектива, склавши руки на грудях. Анастасія закотила очі й

You cannot copy content of this page