Головна

Життєві історії

Сусіди засуджують і посміюються, але проходячи повз зарості живих троянд, милуються, ні в кого більше таких у всьому селі немає. Сама Ельза своїх красунь, як за дітками доглядає, підгодовує, поливає, від холоду вкриває, навіть ніби розмовляє з ними
Життєві історії 0
Старий будинок виявився нікому не потрібен і стояв все літо, сумно дивлячись запиленими вікнами на навколишній світ. Ніхто не помічав, що іноді, вечорами, у вікні з’являється кудлата голова
— Мамо, мені його тітка віддала. Сказала, що його Муркотик звуть. І ще сказала, що ти будеш рада і щоб ми з тобою його берегли
Життєві історії 0
Коли Валерій приходив до Зінаїди, вона буквально на очах дуріла. Це від щастя. Метушилася, починала чепуритись, ховати під подушки розкидані речі, які приміряла перед його приходом, і виплутувати
Ще півтора року тому чоловік і свекруха кружляли навколо Оксани і вмовляли зважитися на другу дитину. Тепер вона чула тільки невдоволення і вічні претензії у відповідь на прохання про допомогу або необхідність у грошах. — Одна дитина в сім’ї виросте егоїстом, і взагалі, Дарині потрібен братик, а Петрику – спадкоємець, – висловлювалася тоді Галина Петрівна. — Спадкоємець престолу, титулу чи родинного замку? – не розуміла Оксана. – Зараз час важкий, нам хоча б одну дитину нормально на ноги поставити і все необхідне дати
Життєві історії 0
Оксана складала список необхідних покупок і намагалася зрозуміти, на які пункти його можна скоротити через брак грошей. — Ми насилу дотягуємо до твоєї зарплати, – втомлено говорила вона
Настя накупила прикрас, по всьому будинку були тепер розвішані новорічні вінки з ялинових гілок і фігурки снігових ангелів. Дванадцять червоних тканинних чобітків відважно охороняли книжкові полиці, свічки в кришталевих свічниках прикрашали стіл. — А ялинка в нас буде? – запитала Настя. – А то я завтра кульок зібралася накупити… — Ялинку? – цього Юра вже очікував. – А чи не перебір? — Ти що! – обурилася Настя. – Який же Новий рік без ялинки? — А куди нам її ставити? – Юра окинув поглядом вітальню
Життєві історії 0
Настя з нетерпінням чекала Нового року. Юра потурав дружині. Для них, це був особливий день – перше таке велике свято в ролі молодят. Настя накупила прикрас, по всьому
Роман поїхав на роботу, спокійно витримавши величезний затор, серед водіїв, які нервували і сигналили. Звичайно, всі були трохи на взводі. Сьогодні тридцяте число, останній робочий день перед новорічними святами. Усі метушилися, нервували, передчуваючи завтрашнє застілля зі своїми сім’ями. Тільки Роману нікуди було поспішати. Він був самотній і ще не знав, де відзначатиме Новий рік
Життєві історії 0
Роман брів через кучугури, провалюючись у сніг по коліно. Чоловік абсолютно не розумів, де перебуває. Хуртовина мела так сильно, що затуляла всю видимість, огороджуючи Романа білим щільним простирадлом
Геннадій схвально дивився на Віру, і коли сини пішли у свою кімнату, сказав: – Усе-таки добре, що ми на двох справедливо ділимо, дивись, вони ніби як друзі майже. Хочеться, щоб ще ріднішими були. — Будуть, не переживай, – загадково сказала Віра, – ось зʼявиться в них братик чи сестричка, ще більше порідняться, – куди їм діватися
Життєві історії 0
Геннадій сидів за столом, допиваючи другу чашку чаю, і спостерігав, як Віра укладає продукти в сумки. Їх було дві – абсолютно однакового розміру, тільки за кольором різні. Сумки
Прибувши на місце роботи чоловіка Наталя розгубилася. Купа вагончиків, без розпізнавальних знаків, декілька величезних підйомних кранів, котловани, і велика споруда з вивіскою у вигляді каструлі. «Їдальня, напевно», – подумала Наталя і попрямувала туди. — Доброго дня, скажіть, а Степан Макаренко тут буває
Життєві історії 0
— Лідка зі своїм розлучається, він на заробітках з іншою жив. Це вона дізналася, коли до нього на його іменини рвонула, щоб сюрприз зробити, – зупинила Марія одразу
Правди Таня сестрі не сказала. Вони не спілкувалися багато років, і як на неї все це вивалити, вона поняття не мала. Простіше було прикинутися, що вона вирішила зробити перший крок до примирення, хоча ніякої сварки, по суті, і не було. Вони не бачилися майже п’ятнадцять років, і було страшно, що вона не впізнає сестру на вокзалі
Життєві історії 0
Правди Таня сестрі не сказала. Вони не спілкувалися багато років, і як на неї все це вивалити, вона поняття не мала. Простіше було прикинутися, що вона вирішила зробити
— Ванька — мій онук. Я його нікому не віддам. Притулок? Та хай йому грець! Я сама його вирощу, скільки сил стане
Життєві історії 0
Ванька втискався у старе потерте крісло, ніби намагався злитися з вицвілою оббивкою. Великі очі, наповнені страхом і розпачем, пильно дивилися у стелю. Слово «притулок», що він не раз
До Нового року Марійка готувалася з самого початку грудня. Дівчинка вчилася в другому класі, була товариською, доброю і з багатьма дружила. — Ну, ти вже за роботу засіла? – посміхалася бабуся Люба, гладячи онуку по русявій голові, – чи не рано? Ще цілий місяць до свята та діда Мороза
Життєві історії 0
До Нового року Марійка готувалася з самого початку грудня. Дівчинка вчилася в другому класі, була товариською, доброю і з багатьма дружила. — Ну, ти вже за роботу засіла?

You cannot copy content of this page