— Мамо, я хочу холодного молока! — Інночко, дитинко, у тебе слабке здоров’я. Заболить горло, підніметься температура… Я зараз підігрію. І Ганна Сергіївна гріла молочко для доньки, а Інна, здуваючи неприємну пінку з поверхні, морщилася, вередувала, і відмовляла пити цю теплу, білу рідину, а потім, потайки від матері, пила своє улюблене, холодне молоко, і, о диво, жодне горло в неї не боліло, і температура не піднімалася
З того самого моменту, коли Інна зʼявилася на світ, її мама намагалася відібрати у дівчинки право приймати рішення. Ні, звісно, на той час, поки вона була малятком із
— Сину, тобі потрібно терміново подати на розлучення і поділити майно! — Ці слова випадково почула Катя, коли допомагала свекрусі на городі
— Сину, тобі потрібно терміново подати на розлучення і поділити майно! — Ці слова випадково почула Катя, коли допомагала свекрусі на городі. Зміни у поведінці чоловіка почалися непомітно.
Я відкрила в телефоні фотографію бабусиного рецепта і несподівано собі розсміялася в голос. Довелося пояснювати здивованій жінці у сусідньому кріслі причину моєї радості
Вперше за двадцять років заміжжя я летіла у відпустку сама. Щоправда, лише на два дні, туди й назад, на зустріч випускників до Ізраїлю. Чоловік відмовився, хоча має право
Марія чула, як грюкнули двері за подругою свекрухи. А потім і вона сама зайшла до кімнати. “Чула все, так?” — кивнула вона на напівзібрані речі, — виправдовуватись не буду, як казала, так і думаю. Якщо кохаєш Костю, то пошкодуй його. Ну навіщо ти йому така
Марія щодня плакала. Хоча і це їй давалося важко. Обпалені повіки до ладу навіть закриватися не могли. Кожен вихід із будинку давався їй важко. Як фізично, і морально.
— Поговорімо по-доброму, — запропонував Євген, — зрозумійте, що ви зайняли чужу квартиру, закон не на вашому боці. — А ти вважаєш, що тобі справедливо цю квартиру дали?
Євген Володимирович — сорокарічний технолог,  пішов від дружини. Залишив квартиру, майно, забрав тільки старого жигуля, яке дісталося від батька. У нього й завантажив валізу з особистими речами. Розділом займатися
Наталя розуміла, що з донькою треба поговорити, заспокоїти. Але зараз, коли Світлана ображена, не варто до неї лізти. Нехай охолоне. Увечері дочка попросилася до бабусі. І Лариса погодилася її відвезти, знаючи, що в бабусі їй подобається. Та й з Сашком удвох вона була не проти побути
— Мамо, дядько Сашко мене не любить. — Ну що ти таке кажеш, доню? — опустилася Лариса перед донькою. — Дядько Саша тебе обожнює. Дивись, яку ляльку він купив тобі?
Зі злості Віра намилила руку і провела мильною піною по дзеркалу, сама не знаючи, для чого. Віра дивилася на цівки піни, які стікали вниз, абсолютно невідомо приймаючи контури літер з адресою… За спиною повіяло холодком. Віра виразно почула тонкий, дитячий голосок: — Я чекаю на тебе, мамо…
Віра не зводила очей з вивіски “Операційна”. Букви розпливалися в очах від багатогодинного очікування, серце шалено калатало. Віра безперервно смикала в руках улюблену машинку Вані, її чотирирічного молодшого
Коли Маші було сім років Валя познайомилася з чоловіком. Додому його притягла до себе! Все селище про це шепталося! Яка Валька легковажна
— Відстань ти від мене! Я одружуватися з тобою не обіцяв! І взагалі я і знати не знаю, чия це дитина. А може, не мій зовсім? Тому, гуляй,
— Ти у своєму розумі? Ревнуєш мене до дочки? Своєї власної доньки! — Здивовано вигукнув чоловік. Він бачив, що дружина не приділяє уваги дочці та піклується про неї лише за інерцією
Анжела з роздратуванням дивилася на п’ятирічну Варю і ледве стримувалась, щоб не накричати на неї. Дочка сиділа за столом, їла суп, з апетитом прицмокуючи. Цей звук був таким
Плакала потім, по підлозі повзала, кулаки кусала, в живіт свій порожній себе тикала, пику до неба підняла і вию, немов вовчиця, навіщо мені краса та, кажу, якщо не пізнала материнства… А потім заспокоїлася, Катрусю, іноді здалеку милуюся хлопцями, молодшого твого так взагалі зацілувати хочу, пиріжок солоденький, погибель дівоча росте… Ось так, Катю. Я ніби з вами живу, вважаю себе, ну … наче сестрою чи що старшою і тобі, і Іванові, а діток ваших племінниками
Катерина жити не хотіла, весь світ білий не милий, змушувала себе йти на роботу, їй здавалося, що всі на неї пальцем показують і хихикають, хтось засуджує, а хтось

You cannot copy content of this page