Життєві історії
Олена, згорбившись, тягла з базару важку сумку. Так уже повелося: раз на тиждень вона робила великі закупи, щоб потім не бігати по магазинах. Погода стояла неймовірна — небо
— Я думала, що пекло — це бігати з немовлям до свекрухи в лікарню з контейнерами, — скаржиться Ганна подрузі, — але, виявляється, це були лише квіточки, пекло
Волосся Людмила зберегла довге, густе, як осіння ніч. Вона звикла до своїх кіс, і не хотіла розлучатися навіть у шлюбі, хоч доглядати їх — справа непроста. А клопотів
— А що робити? Зібрала все в один великий чорний пакет, у яких сміття виносять, відвезла до неї на дачу, біля хвіртки залишила, зателефонувала, щоб забирала, — розповідає
— Ой, ну просто цирк із цим подарунком. Усі пересварилися, мені всі нерви витріпали, пропала вся радість від купівлі, та ще й донька тепер уся в образах. Про
— Учора мало не впала, — обурювалася Ніна Вікторівна, бідкаючись сусідці. — Дивлюся, ввечері Люба з дітьми приїхала. Виглянула, а машини немає. Ну, думаю, як завжди — зять
Сергій стояв на порозі бабусиного будинку, стискаючи в руці ключі від своєї автівки — старенької, але рідної. Завтра їх у нього вже не буде. Серце болісно стискалося від
Навіть через роки я все ще відчуваю гіркий присмак тих слів. “Віра, вона ж бідна…”. Це був універсальний пароль до вседозволеності, виправдання для будь-якої бездіяльності, якою б абсурдною
Наталя, наче хижачка, чатувала на здобич біля порога. Вона була впевнена: цього разу її пияка-чоловік не вийде сухим із води. Три дні в запій, весь аванс пропив —
— Вибачте! — вигукнула молода незнайомка, відступаючи з ліфта і тягнучи за собою важку, гучну валізу. Вона випадково наступила на ногу літній пані, що стояла в очікуванні своєї