Головна

Життєві історії

Таку наречену ще пошукати треба: і трикімнатна квартира в центрі міста, яка дісталася від бабусі, і нова машина, нехай і в кредит, але своя, і всі необхідні меблі, і побутова техніка, аж до посудомийної машини. Гена прийшов на все готове
Життєві історії 0
«Я ж не підписувалась на те, щоб прибирати за свекрушиною донькою! Це вже занадто!» — саме так думала Аліна, щоразу прибираючи в хаті після Лізи, сестри її чоловіка.
— Що, жерти нічого стало, прийшла в нормальних людей гроші вимагати? — Які ще гроші? — не зрозуміла Наталя. — А ти не знаєш, які. Так, ми добре заробляємо. Так, дітей своїх по курортах возимо і за кордон вчитися відправили. Але твоїй матері й тобі, дрібній жебрачці, нічого не обломиться, так і знай
Життєві історії 0
— Як же так, Наталко? Ми ж родина, рідні люди, як-не-як… — Мамо, якого біса ти їх до хати впустила? — процідила крізь зуби молода жінка, роззуваючись під
— Гаразд, я поговорю з нею, дізнаюся, чи погодиться, а тоді скажу, скільки грошей вам треба буде їй заплатити, — Наталя ледве стримала посмішку, бо знала, що зараз почнеться. — Яких ще грошей? Що ти верзеш? Звідки в нас такі грошиська?
Життєві історії 0
— Ні, ось не знаю навіть, як ти збираєшся заводити дитину в такому віці, — похитала головою Ніна, дивлячись на такий же великий живіт зовиці, як і її
— Ось коли знайдеш гроші, тоді будівництво і продовжимо. Мені немає інтересу бігати по друзях і знайомих, діставати родичів проханнями позичити ту чи іншу суму. Хочеш жити у власному будинку — рухайся, Іро! Віталій якось швидко забув, що ідею побудувати котедж дружині подав саме він. На його вимогу була продана квартира
Життєві історії 0
— І йому, Іро, зовсім не соромно тебе об’їдати? Чим ти сама харчуєшся? Чим дитину годуєш? — вибухнула Віра Яківна. — Нас тут годують, мамо. Так, не так
— Забирайся в своє село, потвора периферійна! — не церемонилася свекруха-професорка віч-на-віч, забувши, що свого часу теж звідкись приїхала: пам’ять-то — вибіркова! — Іди, корів дої — тобі дуже пасуватиме! — А ось тобі! Сама йди до біса! — парирувала Олька, у якої цього разу кава, що втекла, залила плиту. — Вимиєш — не переламаєшся
Життєві історії 0
— Льово, вгамуй свою маму, бо я за себе не відповідаю! — викрикнула Оля чоловікові, зустрівши його. — Мама просто хоче привчити тебе до порядку! — відповів люблячий
— Мамо, зупинись! Ікру поклади на місце. Її Катерина Василівна надіслала для підняття гемоглобіну! Наталія Михайлівна злякано завмерла і притиснула маленьку бляшану баночку до грудей. — Ну, я трошки… я в них поїм. Тимурчик же ніколи собі такого не купить, вони заощаджують. Діти, борги
Життєві історії 0
Наталія Михайлівна обережно розбирала сумки, принесені донькою. Її рухи були повільними, вивіреними, ніби вона не просто розкладала продукти по полицях, а проводила священний ритуал. Кожен пакет, кожна баночка
Купить, наприклад, кросівки дітям за однією ціною, а скаже, що купила дорожче. Активно користується готівкою, щоб зуміти викроїти для сестри кілька сотень гривень. Чоловік одного разу поцікавився, чому вона стала гроші знімати, а не карткою розплачуватися. — Мені так зручніше, — пояснила. — Коли бачиш, скільки в гаманці залишилося, легше контролювати витрати
Життєві історії 0
— Виходить, що я обманюю чоловіка, — зізнається Оксана. — Але я або чесна перед чоловіком, або я… навіть не знаю, як і сказати. Оксані 32 роки, заміж
— Вітя — мій колишній чоловік, — нарешті вирішила пояснитися жінка. — А Ліза — наша донька. Ми довгий час жили за кордоном, звичайно, за рахунок Віті. А тепер я подумала, що потрібно відновити сім’ю, повернулася. Тож ти можеш збирати свої речі. — Ніякої сім’ї у вас немає. Вітя одружений зі мною. І вас ніхто не чекав
Життєві історії 0
— Вітя, у нас гості? — Таня прийшла після довгого робочого дня додому, на порозі стояло чуже взуття, з кімнати лунали жіночі голоси. Замість чоловіка в передпокій вийшла
— А полуниця? Вона ж казала, що ви купили полуницю. — Купили. Яні. Бабуся сказала, що Яні мама дала грошей, а ти мені — ні. — А ти просила поділитися? — Я запитала, чи можна мені теж. А бабуся сказала: «Мама на тебе грошей не дала, тож нічого випрошувати»
Життєві історії 0
— Мамо, Поля вже втретє телефонує, проситься додому. Вона що, захворіла? — Марина говорила тихо, але з неприхованою тривогою в голосі. — Усе з нею нормально. Граються з
— Ну і чого вона цілу кімнату займає? — запитала якось Настя маму, тримаючи однією рукою молодшого сина й одночасно намагаючись стягнути зі стільця старшого, який уявив, що сидить на конячці й загрозливо сильно розгойдувався. — Їй яка різниця, де спати? Вона ж там тільки спить. Приходить пізно, встає рано. Нехай би до тебе йшла. Вже п’ятнадцять метрів вам на двох вистачить! А нам тісно. Діти он ростуть, їм місце треба
Життєві історії 0
— Алісо, будь людиною, поступися! Ти ж розумієш нашу ситуацію. — Розумію. Тільки я тут до чого? З чого ти взяла, що тобі всі винні? Гаразд, мама, з

You cannot copy content of this page