Головна

Життєві історії

— Лізо, що ти знайшла в цьому гульвісі та шибайголові Мишкові? Не пара він тобі, хіба з таким можна спокійно прожити все життя? Він такий самий, як і твій навіжений дід Єгор був. Ох, і натерпілася я з ним… Тому Бог його забрав рано
Життєві історії 0
Лізу, відколи їй виповнилося дев’ять, виховувала бабуся Клавдія Іванівна. Батьки пішли з життя, повертаючись пізньої осені додому на стареньких «Жигулях». Вони продавали на базарі м’ясо і молоко, і
— Ви ж молодші за мене на вісім років, – якось сказала вона Ніні Анатоліївні, – вам треба триматися, не старіти завчасно. — А я думала, що ми ровесниці. Ви маєте дуже гарний вигляд. Напевно, здоров’я вам дозволяє так стежити за собою. Молодчина
Життєві історії 0
Ніна Анатоліївна сиділа на лавці біля під’їзду, з сумом спостерігаючи за дітлахами в пісочниці. Вона нещодавно переїхала в це містечко, залишивши свій дім у селі єдиному синові. —
Речі Михайла вона викинула з балкона, попередньо порвавши їх на стрічки. Нехай нова дружина збирає йому гардероб. Вудки, його улюблені, поламала, документи порвала на дрібні клаптики. Улюблену кухлик розбила молотком, поки не видихнулася, розкришила його на порох
Життєві історії 0
Катерина лежала, згорнувшись калачиком, і її сльози текли, мов весняні струмки. Коліна підтягнуті до підборіддя, а в грудях — порожнеча. — Мамусю, — у двері постукала донька, —
— Ану швидко побігла в магазин! Удома миша повісилася, їсти нічого. — Остапе, у нас лише дві тисячі лишилося, до зарплати ще тиждень. Може, ти хоч на роботу влаштуєшся чи потаксуєш на машині? — Я тобі що, таксист? Кажи спасибі, що взагалі в моїй квартирі живеш
Життєві історії 0
— І де це ти волочилася? — гаркнув Остап, щойно Наталка переступила поріг квартири. Вона, ледве зводячи дух, відповіла: — Я на роботі була. — На якій іще
Вона була дуже кумедна, волосся біле фарбоване і кучеряве, якась «хімія». Хлопці називали її «Нінка-бомбочка» за те, що в неї був важкий низ, і вона почувалася незграбною, соромилася себе, і, схоже, їй… подобався Володя. Ніна напружено дивилася на Тетяну, і Тетяні стало смішно
Життєві історії 0
Увечері після роботи Тетяна їхала в напівпорожній електричці й раптом відчула на собі чийсь погляд. Навпроти не було нікого, але через прохід сиділа пара приблизно її віку. Повненька
Що ти до Віті чіпляєшся, мамо, він же справою займався? Ну так, пил цементний, клей пахне, то пішла б погуляла, з подругами поспілкувалася. – З якими подругами, Любо? Вже мого віку всі віддали Богу душу давно, остання була Галина Іванівна. Так узимку теж відійшла у вічність, хоч і молодша за мене була
Життєві історії 0
Віктор, ледь стримуючи роздратування, повільно розмішував у відерці термосуміш. За стіною його теща Ірина Олександрівна відпочивала після обіду, невдоволено покректуючи. Дзвінок мобільника перервав його думки та процес змішування
— Мамо, уявляєш, поки я у них була, портрет тата Ігоря двічі зі стіни падав. Дід бурчав, що бабуся навіщось його до їхнього ліжка перевісила. Він вважає, що від цього їй тільки гірше, вона лежить, на портрет дивиться, і їсти відмовляється. І на діда дивиться злобно, немов він їй чужий. Дідусь каже, що вона змінилася останнім часом
Життєві історії 0
— Поліно, ти бабусі Наді давно дзвонила? Позавчора? Подзвони їм із дідусем, ти ж знаєш, скаржитися вони не люблять. А почуваються вони зле, розумієш? Тетяна Іванівна колишнім свекрусі
Ніколи, чуєш, ніколи не кричи. Я прекрасно розумію людську мову й без криків, і Лариса теж. Попередження більше не буде. Або ти підеш, або я. Думаю, ти повернешся у звичне для тебе середовище
Життєві історії 0
— І що, й дивитися у вікно тепер вже не дозволено? — злісно кинула літня жінка, її погляд, здавалося, міг пропалити шпалери. Світлана, тихо підійшовши ближче, м’яко заговорила:
— Пропадете ви самі! Треба батькові терміново нову маму тобі шукати. Бабуся не помилялася: Віра з татом і справді занепадали. Так, Віра десь підхопила воші, і в класі з неї всі глузували — у дванадцять років і воші
Життєві історії 0
Віра знала, що мама пішла через неї. Мама не раз казала, що Віра — її покарання, що сил у неї більше немає, і якби вона знала, нізащо б
— А воду від варіння яєць вона виливає в раковину. Га? Я цією водою квіти поливаю, щоб краще росли! — Немає в нас квітів, — знизав плечима син. — Я твоя мати! І маю право брати участь у твоєму житті. Не одружуйся. Придивися до дівчини
Життєві історії 0
Навіть у буденних дрібницях Ганна Дмитрівна знаходила привід для невдоволення. «Вона вилила воду після варіння яєць у раковину!» — обурено шепотіла вона сусідці, яка зайшла в гості. «А

You cannot copy content of this page