Життєві історії

Якось до дідуся Михайла Васильовича, нашого шанованого вчителя літератури, зазирнула до вчительської молода секретарка. «Михайле Васильовичу, вас до директорки, — мовила вона, — терміново». Він повільно відклав свою

— Це треба бути зовсім без клепки в голові, — вважає Діана. — Піти у відпустку по догляду за дитиною без виплат узагалі, при тому, що в сестри

Чоловік зібрав речі у старий коричневий чемодан і пішов після того, як зухвала білява дівиця заявилася до них у квартиру зі знімком УЗД, що свідчив про те, що

— Ну що ж, Оленко, не знайшла я той сервіз, — сказала я після безуспішних пошуків, відчуваючи розчарування. — Гаразд, Бог із ним. Головне, ікона — вона хоч

— Дідусю, а що це? — онук Артемко обережно дістає зі старої валізи пожовклий конверт. Микола Степанович поправляє окуляри, вдивляється. На конверті — його ім’я, написане знайомим почерком.

Гуркіт, що донісся з кімнати, змусив Тетяну Андріївну кинутися туди, мов на пожежу. Серце її стиснулося від тривоги — чи не сталося чого з Валерієм Івановичем? Він же

Федір Петрович, повернувшись додому з роботи, прямо на ґанку спотикнувся об велику, немов гора, валізу. Поруч з нею стояла картонна коробка з-під телевізора, недбало перев’язана старою білизняною мотузкою.

Марина стояла посеред просторої вітальні і не вірила власним вухам. Поліна, її донечка від першого шлюбу, з такою діловитістю розмірковувала про продаж бабусиної квартири, немов йшлося про стару,

З самого ранку Надя відчувала той особливий, піднесений, “валізний” настрій, який буває лише в перший день довгоочікуваної відпустки. Сьогодні вони з чоловіком, Володею, вирушали на відпочинок! Ні, не

Пів століття минуло, мов одна мить, але ця історія й досі живе в народних переказах, що шепочуться з покоління в покоління. У селі, де батьківська хата притулилася майже