Життєві історії
— Нещодавно відкрито заявили, що я на чужу дитину витрачаюся, а рідним родичам не допомагаю, — розповідає Ельвіра про стосунки з ріднею. — А кому допомагати? Мамі? Ти,
— Не буде в них життя, хоча й важко це визнавати мені, а Люба взагалі цього ніяк не второпає, — зітхає Надія Сергіївна. — Чоловік мій злиться, мені
Мати й донька вщент посварилися прямо на весільному торжестві, і все через дріб’язкову причину: Марія Дмитрівна добряче перебрала міцних напоїв й почала поводитися вкрай непристойно. Свого зятя, Андрія,
Коли у Лесі питали, ким вона хоче бути, дівчина зазвичай болісно червоніла і розгублено посміхалася. Не тому, що не знала, вона давно знала. Але говорити про це було
— Ігорю Михайловичу, можна до вас? — Світлана стоїть у дверях кабінету, стискаючи в руках теку з документами. Обличчя бліде, але рішуче. Ігор піднімає очі від комп’ютера. Тридцять
Більше двадцяти літ Тетяна зціпивши зуби терпіла, що чоловік її, мов прив’язаний, бігав до матері по кожному дзвінку, а потім просто взяла й поїхала. Тільки-но він за поріг
— Олено, Кирило знову не зробив домашнє завдання з математики, — повідомила дев’ятирічна Соня, стоячи в дверях кухні з рюкзаком на плечі. Олена Вікторівна зітхнула, відкладаючи чашку кави.
— Тітонько Женю, вітаю! Це Ліда, Галинчина донька. Ви, мабуть, і не пам’ятаєте мене, — пролунав молодий голос у слухавці. Євгенія Іванівна аж затремтіла, в горлі пересохло, і
— Боже мій, а хто ж тебе заміж гнав? Хто тебе силоміць до цього Борьки на шию вішав і змушував кричати: “Жити без нього не можу, не губи,
— Мені б таких батьків, як у тебе, Віро. Я б завжди відмінно вчилася і слухалася їх завжди. Казала подрузі Іринка, малюючи прутиком на піску. Сиділи вони в