Одного разу вона заявилася навіть із чоловіком і пирогом. — Ми тут подумали, чому б не посидіти всім разом? — весело сказала Марина. Я посміхнулася крізь напругу, але всередині вже відчувала: мої кордони розмиваються
Я ледь встигла відкрити ноутбук для ранкового зуму, як у двері наполегливо подзвонили. — Хто там? — крикнула я, вже здогадуючись, що це не кур’єр. За дверима пролунало
— Хотіла б мені догодити, дізналася б мій смак заздалегідь, — свекруха зробила акцент на останньому слові. — Я, наприклад, у всіх завжди дізнаюся, хто що їсть і що не їсть. Ти ж цього не зробила. Не зателефонувала й не дізналася про наявність алергії
Вперше потрапивши на спільну сімейну вечерю родичів Захара, Марина була сильно здивована тим, що страв на столі була неймовірна кількість. Мало того, за тиждень до запланованого свята Ірина
— А що ти йому даси? — запитав Матвій. — Ти ж його ніколи не полюбиш! Ще й злитися на нього будеш, що він твої плани на життя зіпсував. — Не буду, — впевнено промовила Саша. — Це ж тільки моє рішення. Так, можливо, я ніколи його не полюблю, як любила Валя. Але я зможу дати йому дім
Олександра була щаслива, що зустріла чоловіка, який мав таку ж позицію, як і вона. Річ у тім, що Саша зовсім не хотіла дітей. Зовсім. Коли в юності вона
Отакої! І на подарунок батькам знову складаюся тільки я! Шикарно! Дякую, родичі. — Настю, що ти робиш із мухи слона? Подаруємо ми щось, як кажуть у рекламі, «за доступною ціною». Складемося на бюджетний подарунок
Отакої! І на подарунок батькам знову складаюся тільки я! Шикарно! Дякую, родичі. — Настю, що ти робиш із мухи слона? Подаруємо ми щось, як кажуть у рекламі, «за
— Я теж приготувала кілька страв, ось салат, курячий рулет і десерт, — не здавалася Настя. — Готувала з урахуванням, що хтось із гостей теж стежить за своїм харчуванням. — Ми обов’язково спробуємо, тільки наступного разу, — швидко сказала Лідія. — Просто зрозумій правильно, але на нашому столі вже все заставлено і навряд чи когось зацікавить трава, коли є запечене м’ясо
Настя довго тренувала силу волі й вирішила сісти на дієту. Їй хотілося привести себе в ідеальну форму до літа, бо вони з чоловіком мріяли вирватися на море, і
— Вчіться вже якось обходитися чи що! Зуб болить? А не треба було запускати, щоб до такого не доводити. Доросла жінка, треба планувати вчитися, — відчитувала Олена свекруху. — А тепер мій чоловік у свій вихідний повинен терміново мчати кудись? А я проти, у нас свої плани. І взагалі, перестаньте вже лізти до нас, дістали
— Число, про яке ми домовлялися, минуло — грошей немає, звісно, я зателефонувала йому, а він мені у відповідь вилив відро негативу і сказав, що грошей не буде,
— Ви занадто грошима розкидаєтеся. Ми вчотирьох прекрасно відпочили на суму, яку ви на двох збиралися витратити. На морі головне: сонце, повітря і море. А ваші аквапарки та зірковість готелів — пшик, понти, зайве це. Витратила на свою доньку і свою онучку? Ну так я за вашою дитиною стежила, повинна ж я мати плату за послуги. Ось моя плата і була
— Вона навіть не одразу зізналася, мабуть, десь через два тижні після приїзду, підійшла до мене і каже: «А ти мене сварити не будеш?», — злиться Сніжана. —
«Мамо, пробач. Мамо, я була не права. Мамо, познайомся — це Михайло». — Ти хвилюєшся, — зауважив він, зупинившись на світлофорі. — Ми не розмовляли два роки. Після моторошного скандалу. — Через що? — Через мою дурість. — Олена гірко посміхнулася. — Я їй тоді наговорила… Про татову пам’ять, про те, що люди з неї сміятися будуть
— Яке щастя? — Олена відчула, як усередині все закипає. — Він від тебе грошей чекає! Квартиру татову! Ти ж бачиш — молодий іще, працювати може! — Як
— Мамо, ну яка тобі вже дитина, зовсім із глузду з’їхала?! — Мишко дивився у вікно, злячись на маму, яка вирішила знову зануритися в пелюшки й сорочечки. — Тобі ж 48, подумай мізками як слід! — Ти не розумієш, наскільки я зараз щаслива
— Мамо, ну яка тобі вже дитина, зовсім із глузду з’їхала?! — Мишко дивився у вікно, злячись на маму, яка вирішила знову зануритися в пелюшки й сорочечки. —
— Олю… — голос Анастасії Петрівни затремтів. — Я більше не можу. Просто не можу мовчати. Вісім років… Вісім років я ношу це в собі, як камінь на серці. Невістку пронизав холодний страх. «Щось не так з Максимом?» — промайнула панічна думка. — Що трапилося?! — вирвалося в неї. — З Максимом щось? — З Максимом
Ольга жила розміреним і спокійним життям. Вона була заміжня за Максимом уже п’ятнадцять років. У них було троє синів: Антон — дванадцять років, Михайлик — дев’ять і Левко

You cannot copy content of this page