Життєві історії

Я вже не знаю, як поводитися і боюся тільки зробити ще гірше. Я в шлюбі, у мене маленька дитина. Ми живемо з батьками мого чоловіка. Але життя з його

Мені 24 роки. У спілкуванні з дівчатами дуже сором’язливий. Сама сором’язливість проявляється в тому, що в голові виникають сумніви та протиріччя, коли запрошую дівчину, наприклад на чашку кави.

Грудень 2017 року, я заводжу новий аккаунт в одній із соц. мереж. Звичайно спілкуюся з різними людьми. І до певного часу жоден не зачепив. Трапляється нетипова ситуація. У

Цього літа в аварії не стало двоюрідної сестри мого чоловіка, у якої залишився 13-річний син Руслан. Зараз над ним оформляє опіку його рідна бабуся (мати сестри), у Руслана є

Мені 32 роки. Є син від громадянського шлюбу. Два роки роботи у сфері специфічних послуг. Освіти немає. Зараз заміжня з гарною людиною. Хрестилася у свідомому віці за покликом

Я розлучена, у мене є восьмирічний син. Більше року тому я познайомилася з чоловіком, якого полюбила всією душею, почуття до нього настільки сильні, що я не уявляю без

Мені 30 років. Я все життя намагаюся бути максимально уважною і максимально працьовитою, хоча природа і обділила мене якимось видатним, блискучим розумом. Але я завжди старалася, завжди батьки

Раніше життя було зовсім іншим. Переїхала до іншого міста, ближче до рідної сестри, одразу влаштувалася на роботу. Начебто все добре, думала я, з’явився хлопець. Багато часу разом, нові знайомі,

З 18 років я жила на втіху собі . Від чоловіків мені потрібна була лише близькість. Я не зав’язувала стосунки, не прагнула сталості. Мій інтерес до партнера зникав

Не можу розібратися в ситуації, як бути щодо рідні чоловіка. Скажу відразу, коли тільки-но одружилися і приїхали до них у гості, мене дуже добре зустріли, доброзичливо. Потім добре