Життєві історії
У невеликому ресторані за зсунутими столами сиділа компанія з 10 чоловік. Перші вітання з купівлею квартири від друзів уже пролунали. Слово взяла мати чоловіка: «Ну от, тепер у
— Я й не приховую, що симпатизую першій дружині мого молодшого брата, — кажу я. — Мало того, ми досі спілкуємося, я її грошима виручаю, можу племінника взяти
— Це не може тривати вічно! Це не наша дитина. Ну, сам подумай! Двозначна ситуація якась, — Влада знову намагалася завести неприємну розмову з чоловіком. — Та розумію
Маргарита підійшла до маминої кімнати, і раптом їй здалося, що там, за дверима, її мама плаче. Вона навіть зупинилася від несподіванки перед дверима. Як же так, адже вона
— Розплющ очі, Ганно! — майже кричала Аліна Євгенівна доньці. — Ну як же можна бути в твоєму віці такою наївною? Пора вже перестати думати тим самим місцем
Тетяна давно прокинулася, але вдавала, що спить. Не хотіла, щоб Андрій це зрозумів. Вона думала про те, що їй увечері дочка сказала: «Мамо, Гліб взагалі мене не розуміє,
— Мамо, що з ним возишся, він тобі ніхто, чужий син. Ти б так Микиті з Кирилом рада була, — дочка невдоволено відвернулася, кидаючи у відро свіжовикопану картоплю.
— Не можу повірити, що ти це зробила?! — Світлана з якимось особливим трепетом дивилася на подругу. — А що такого я зробила? — Наталя усміхнулася. — Всього
Я виходила з магазину, коли мене зупинила жінка безпритульного вигляду. — Пані, не допоможете грошима, для Вас сотня — тьху, а мені вона життя врятує, — канючила вона,
Вирішила я поїхати на дачу суботнього ранку. У п’ятницю ввечері, ти ж знаєш, ті жахливі затори, що й не продихнеш. Вітя, звісно, засмутився, але що поробиш? Було б