Життєві історії
Декілька років тому ми з чоловіком вирішили узаконити наші відносини, до цього якийсь час ми вже жили разом. Весілля ми не влаштовували, тихо розписалися та з’їздили на відпочинок.
У нас із молодшим братом різниця всього на рік. Але якось вийшло, що його завжди любили, а мене ненавиділи. У батьків нас лише двоє дітей, я старший. Здебільшого
Ми із дружиною зіграли весілля дуже рано. Їй на той момент було 18 років, мені 19. Кохали одне одного дуже сильно, і я її на руках носив у
Ми з сестрою жили у передмісті Києва. Коли почалася війна, ми з чоловіком, моєю мамою та нашими дітьми поїхали до будинку його покійної бабусі в іншу область України,
Може моя історія і проблема здасться Вам по-дитячому наївною, але в мене вже реально здають нерви. Оскільки я ще не нажила достатньо життєвого досвіду, запитаю пораду відвідувачів цього
Навіть не знаю, з якою метою це все пишу. Не хочу, щоб засуджували сина і мене шкодували, та й навпаки. Просто сподіваюся, що з боку почую схожі життєві
Мені 30 років, маю доньку, якій 6 років. Була заміжня, чоловік покинув нас, коли дитині був рік, знайшов нове кохання. За всі ці роки немає спілкування, ні матеріальної
Усі кажуть, що на чужому нещасті, щастя не збудуєш, і що це найгірше, що може зробити людина. Може так воно і є, але я не вважаю за потрібне
Мені 30 років, одружена, діток поки немає. На даний момент дуже погіршилося спілкування з моєю мамою. Останні 10 років ми із чоловіком жили окремо від батьків. Як то
Так сталося, що я довго не міг зустріти свою долю. Але зустрів Валерію. Закохався до непритомності. Ми з майбутньою дружиною зустрічалися 2 роки, перш ніж зважилися з’їхатися. І