Головна

Життєві історії

Кафе було маленьким, але дуже затишним і, швидше, нагадувало милу старовинну різдвяну листівку. Вікна та стіни прикрашали святкові гірлянди. У кутку стояла невисока, але дуже красива ялинка в кольорових блискучих кульках і дзвіночках. На кожному столику – витончені кручені свічки. За склом вітрини, серед найрізноманітніших тістечок, десертів і цукерок – витончена марципанова табличка з написом «Тільки для тих, хто чекає на дива»
Життєві історії 0
Останній робочий день Ольги, в році, що минає, не задався із самого початку. Вранці, дорогою на роботу, вона послизнулася на гладко витоптаному снігу і розтягнулася просто посеред жвавої
– Я чекаю дитину! – сказала моя найкраща подруга, – Від твого чоловіка
Життєві історії 0
– Вітаю, Мар’яно Олексіївно! Ви… – Не може бути. Я навіть дихати боюсь. Притискаю долоні до губ. – Ви чекаєте дитину! Так! Це вже точно! Аналіз все підтверджує!
– Кохана, ми з колегами в лазню на свято зібралися, прийду вранці, ти двері на клямку не зачиняй
Життєві історії 0
Не можу сказати, що я ідеальна дружина, але чоловікові не набридаю постійними дзвінками (1 раз на 3 хвилини) на тему «коли ти прийдеш?». Мені достатньо одного, і то
П’ятирічна Галочка послухала цю істерику, потім схопила бабині сумки і потягла їх до хвіртки. – Гей, куди ти тягнеш мої речі? – обурилася та. – Ти приїхала до нас без любові. Кричиш на маму. Їдь
Життєві історії 0
Галина Геннадіївна була природженою свекрухою. Не сухою, стриманою свекрухою, а саме свекрухою – безцеремонною, впертою, голосистою. Її мама Люда боязко ділилася з подружками враженнями від новонародженої донечки. – Лежить
– Галя, щоб хоч якось заспокоїтися, вона почала перебирати речі в шафі, з якої незрозумілим чином зникла її заначка
Життєві історії 0
– Гаріку, ти нічого мені сказати не хочеш? – Галина вперла руки в могутні боки і недобро примружилася. Гарік занервував: кволе тільце, щойно прикрите майкою, вкрилося мурашками, голова мимоволі втиснулася
— А що, Андрійку, навіщо Марії Василівні такий город великий? Хіба впорається вона з ним… а земля нині в ціні. – Аллочка знову дивиться в очі Андрію, і каже вкрадливо. – В оренду фермерам віддати землю, а матусі твоїй маленький городик залишити, що відгороджений, вистачить їй, нехай копається… а нам усе ж копійка буде на допомогу
Життєві історії 0
— А що, Андрійку, навіщо твоїй мамі великий будинок, однаково ж сама. Перевези його нам, поставимо за містом замість дачі, відпочивати будемо. – Дивиться Аллочка в очі чоловікові,
Вона відчинила двері і не повірила своїм очам, за дверима стояв із букетом квітів її колишній чоловік Роман. Вона спочатку сторопіла, почувши його тихий голос: — Здрастуй, Ліно, можна увійти? Ангеліна відступила вбік, він увійшов, простягнув їй квіти: — З прийдешнім Новим роком, бажаю тобі гарного настрою і щастя. — Дякую, і тебе теж, а ти як тут? Чому прийшов? Що ти хотів? Чому ти один? – трохи оговтавшись, вона ставила йому запитання. А Роман тупцював у коридорі. Він постарів, практично весь сивий, на це одразу звернула увагу вона, йому шістдесят один рік, очі тьмяні, але чисто поголений і чисто одягнений
Життєві історії 0
Настала передноворічна метушня, всі кудись поспішають, закуповують продукти візками в супермаркетах, напої, тільки Ангеліна спокійно ходить поміж рядів з продуктами, не поспішаючи розглядає різнокольорові пакунки та обирає фрукти.
– Що поїсти? Знову нічого путнього не приготувала? Що ти робиш цілими днями вдома
Життєві історії 0
– Що поїсти? Знову нічого путнього не приготувала? Що ти робиш цілими днями вдома? Докори та невдоволення від свого чоловіка Ольга чула щодня. То не допрасувала сорочки, то не
— Привіт, Сергію! Я вже думав, ти й забув мене цього року! – радісно сказав хрещений, коли побачив його. — З якого ще такого дива? – пожартував Сергій. – Зі святом, хрещений. Щастя тобі, здоров’я… Ну, ти знаєш! — Дякую, синку! – він часто його так називав. – І тобі всього й побільше! Заходь, роздягайся! Буду тебе з подаруночком твоїм знайомити
Життєві історії 0
Сергійко ішов до свого хрещеного батька Івана напередодні Різдва, збирався пригостити його кутею і привітати з прийдешнім святом. Вони рідко спілкувалися останнім часом, але коли зустрічалися, на душі
Ми й пішли. Взяли свічки, два дзеркала. Хрестики в хаті залишили. Волосся розпустили. Свічки запалили, дзеркала навпроти одне одного поставили, щоб коридор дзеркальний вийшов. Я перша перед дзеркалом сіла і кажу: «Суджений, мій дорогий, прийди поговорити зі мною». І тричі повторила. Спочатку нічого не бачила, а потім, мені здалося – бачу якийсь силует. Ну, думаю, привиділося. А потім, побачила обличчя – вилитий Артем. Я злякалася до чортиків, але виду не подала. Питаю: «Ти хто?». А він серйозно так на мене дивиться і каже: «Не впізнала? Я твій Артем»
Життєві історії 0
Забута дитяча пісенька крутилася в голові в Наталії з самого ранку. Вона сиділа і розмірковувала, допиваючи ранкову каву. Глянула на годинник, ойкнула і побігла вдягати пальто. До автобуса

You cannot copy content of this page