Моя професія зобов’язує бути черговими вухами, вислуховуючи життєві історії клієнток. Серед них багато чудових жінок, у яких простий буденний клопіт. Вони розповідають про своїх дітей, чоловіків тощо
Працюю в салоні краси майстром манікюру. Обслуговую вдома клієнток. Моя професія зобов’язує бути черговими вухами, вислуховуючи життєві історії клієнток. Серед них багато чудових жінок, у яких простий буденний клопіт.
Багато хто тут може дивуватися, що може бути спільного між чоловіком та дівчиною з різницею у віці 33 роки. До багатеньких «папиків» я не належу
Зараз мені 57 років (виглядаю років на 10 молодше). Ніка (так звати мою подругу) – 24 роки. А познайомилися ми понад чотири роки тому і дружимо досі. Багато
Ні за що! За живої бабусі мій онук із мачухою рости не буде! Жодна навіть найдобріша й найадекватніша мачуха не замінить матір. Так, живуть із вітчимами і бувають навіть непогані стосунки, але мачуха – зовсім інша річ. Ніколи! – твердила свекруха, а коли такі аргументи мій чоловік відкидав, то свекруха вдавалася до сліз. – Останню радість у старих відняти хочеш? Ви молоді, у вас ще будуть діти. Залиш мені онука, я без нього покину цей світ. Я ось із такусенького віку його підняла, душу вклала. Живіть своїм життям, а онука залиште нам
— Беріть і виховуйте! Зрештою, ви – батьки. А я всього лише бабуся. Так заявила моєму чоловікові свекруха і привела на поріг моєї квартири 13-ти річного сина чоловіка
І ось тут почалося. Мама сама не їсть і не п’є. Усе потрібно приготувати і принести їй у кімнату. У туалет її потрібно відвести. Настрій у неї змінювався на раз: то спокійна сидить, то тарілку може на підлогу кинути.  Я кілька днів на це подивилася, а потім поставила резонне запитання: — Ігоре, ви маму лікарю показували? Я як лікар тобі кажу – симптоми дуже нехороші. Тут потрібен психіатр
Мені 37. Працюю масажистом. Усе пристойно: медичний масаж діткам із проблемами після травм. За професією я терапевт. Після інституту навіть працювала в поліклініці. Потім перекваліфікувалася. Житло своє є
Приблизно 2 місяці тому він написав мені вночі, о першій годині. Я не спала, дивилася серіал. Таке полилося! Що він хоче приїхати і щоб я провела з ним кілька днів. У мене закралися підозри, що Олег добряче випив. Але ці повідомлення і дзвінки з вимогами повернути все, що було 30 років тому, продовжилися
Ти старша за нього на 3 роки! – вигукувала мама багато років тому, коли я вперше зібралася заміж, – але і це ще не все! Ви абсолютно різні,
Сьогодні добре, а завтра? – не здається мама. – Якщо тобі твоя особиста скарбничка не знадобиться, я буду тільки рада. А якщо знадобиться, а її немає? Живете тільки, щоб витрачати! Подивися, як ви харчуєтеся! Це ж з глузду з’їхати, такі продукти тільки на свято в нас на столі були, а у вас щодня! Усе в нуль витрачаєте, про майбутнє не думаєте
Не просимо в неї абсолютно, живемо, квартира в мене від батька, спадкова, у чоловіка в потенціалі теж спадок буде, тож з іпотекою не станемо зв’язуватися, – розповідає Катя.
Ми приходимо у світ безпорадні, слабкі, лисі, беззубі, такими часто і йдемо. І здається, що зі мною буде не так. Але правда в тому, що буде також. І я буду в’язати якісь безглуздості і дарувати онукам, щоб бути корисною і коханою
Бабуся шамкає беззубим ротом: «З іменинами тебе. Ось шкарпетки тобі зв’язала. Біленькі. Носи.» Простягає – одну шкарпетку 38 розміру в cіpo-біло-блакитну смужку, другу шкарпетку 40 розміру в cіpo-зелено-малинову
Ну що ти як маленька? Білизну красиву, халатик коротенький, вечеря смачна. Сама лагідніша. А Толика я постараюся частіше забирати, щоб не заважав тата в сім’ю повертати, – пообіцяла свекруха
Ольга з роздратуванням дивилася на п’ятирічного Артема, який усе ніяк не міг впоратися з блискавкою на куртці. Воював він відчайдушно – пихтів, сопів, нижню губу випинав. Дуже Артемці
У любові й ласці проживала ця гідна жінка свої останні дні, поки не настав її час… Вона зрозуміла це… настав він, час… За руку тримає свою матусю Ніна, вже сама бабуся двічі, розуміє, що все, це настав матусин час і не може відпустити її
Мамо, я ось ці твої речі беру, добре? – Ніна нахилилася над матір’ю і розмовляла з нею, ніби з маленькою. Мати кивнула, вона сиділа розгублена, кліпаючи очима. Маленька,
Ні, ми цілком серйозно. Відсьогодні кожен із вас платитиме відповідно до прейскуранта. До речі, для дітей у нас діє окремий тариф. І так, тепер у будинку діють правила, яких ви зобов’язані дотримуватися. Не смітити, мити за собою посуд, не їсти в кімнатах тощо. Більш докладно про все написано тут – Вітя вказав на дошку оголошень
Жити біля моря – це жах! Справжнісінький кошмар, який тільки можна собі уявити. Хоча з боку здається, що таким людям пощастило. Але ні, це жах! Особливо в курортний

You cannot copy content of this page