Життєві історії
У нас дуже велика родина, бо в моєї бабусі було аж семеро дітей. В селі у нас є гарний будинок, великий сарай, багато худоби та гектар землі, де
Я народилася і виросла в селі, але дуже хотіла вступити на медичний факультет. Тож я вирішила поїхати в місто відразу після закінчення сільської школи. Моя мрія збулася –
Почну свою розповідь з того, що я завжди довіряла своєму чоловікові. За всі роки він ніколи не відключав звук сповіщень у своєму телефоні та не користувався беззвучним режимом,
У мене було гарне дитинство з канікулами в дитячих таборах для відпочинку, а якщо вже я і залишалася в місті, то усім двором гуляли разом, бігали, гралися, усі
— Данилко, от розкажи, навіщо ти взагалі на мені одружився? Захотів отримати безкоштовну жінку-домогосподарку, прачку й кухарку? Перший день цього тижня знову почався зі скандалу. Про те, щоб
Іван біг парковою алеєю і міцно стискав у кулачку знайдений щойно скарб. Каштани вже відцвіли, і під ногами білими хмарами піднімався опалий каштановий цвіт. Серед цих квіткових розсипів
Я народилася і виросла в селі. Згодом поїхала навчатися в місто, вступила до університету. А вже коли закінчила навчання, то повертатися в село зовсім не хотіла, тоді я
Моя бабуся Анна Вікторівна, завжди ставилася до мене краще, ніж до інших своїх онуків, я сам добре це помічав. Я завжди знаходився поряд з нею, скільки себе пам’ятаю.
– Вибачте. Мені немає куди подітися. Мене вигнали, а вже ніч, – дівчина не говорила, а шепотіла від втоми з маленьким немовлям на руках. Ця нічна гостя, яку
Вероніка ступала тихо, берегла кожен крок – під серцем носила довгождану дитину, що давалася їй нелегко. Лікарняні коридори вимотували душу й тіло, спустошували гаманець. — Тітонько, тітонько мила!